Президент проти аятоли

Через загострення ситуації навколо Ірану почала дорожчати нафта

Під час похорону генерала Касема Сулеймані у тисняві загинули 56 осіб (7 січня, м. Керман, Іран), фото: AP
У ніч проти 3 січня в міжнародному аеропорту Багдада почулися ракетні вибухи. Ударний безпілотник армії США трьома ракетами знищив автомобільний кортеж, у якому перебував генерал Касем Сулеймані – одна з ключових постатей на заплутаній геополітичній шахівниці під назвою «Близький Схід». Покійник таємно «прибув» до іракської столиці із сусіднього Ірану, де командував підрозділом «Аль-Кудс» – елітним загоном не менш елітного Корпусу вартових ісламської революції. На батьківщині генерала Сулеймані вважали третьою за впливовістю постаттю після верховного правителя аятоли Алі Хаменеї та президента Хасана Рухані.

Трамп відреагував через 16 годин

Після смертельного феєрверка в багдадському аеропорту світом стрімко поширилися фатальні прогнози про можливість початку мало не нової світової війни. Зрештою, відповідь Тегерана не забарилася. У ніч проти 8 січня іранські ракети посипалися на дві військові бази в Іраку, де дислокувалися американські військовослужбовці. Деякі міжнародні інформаційні агентства поширили надану Іраном інформацію про нібито 80 загиблих американців. Фактично це мало б означати відкрите оголошення війни Сполученим Штатам.
Напруженості додали й суперечливі новини з Вашингтона. Дональд Трамп на своїй інтернет-сторінці відреагував на ситуацію у звичному стилі «все гаразд» та пообіцяв виступити з офіційним зверненням до американського народу. Останній дочекався виступу свого лідера лише через 16 годин. Очевидно, в Білому домі увесь цей час неабияк чубилися готові до негайної війни «яструби» та помірковані «голуби», схильні до дипломатичного розв’язання конфлікту.
У своєму зверненні Дональд Трамп назвав знищеного іранського генерала «головним терористом у світі», відповідальним за смерті тисяч людей. «Він навчав терористичні армії завдавати ударів по цивільних об’єктах. Він розпалював криваві громадянські війни по всьому регіону. Він відповідальний за вбивства тисяч американських солдатів, включаючи установку придорожніх бомб, які калічать їхні жертви…» – емоцій Трампу традиційно не бракувало.
Але найголовніший меседж президента наймогутнішої держави світу: війни не буде, дамо здачі доларом: «США негайно введуть додаткові жорсткі економічні санкції проти іранського режиму. Ці потужні санкції залишаться в силі, доки Іран не змінить свою поведінку». Показова цитата з виступу Дональда Трампа: «Американські війська готові до всього, а США мають у своєму розпорядженні чудову військову техніку, однак це не означає, що ми повинні нею користуватися». Далі більше: господар Білого дому запевнив, що Вашингтон готовий до миру з Тегераном: «Звертаюся до громадян і уряду Ірану. Ми хочемо, щоб у вас було велике майбутнє, якого ви заслуговуєте: процвітання у вашій країні та гармонійні відносини з країнами світу. Сполучені Штати готові до миру з усіма, що прагнуть до нього».
Насправді реакція повсякчас готового «лізти в бійку» Трампа була вельми несподіваною. Одним із можливих пояснень може бути небажання двох сторін перетинати умовну «червону лінію», після якої залишиться єдиний варіант – повноцінна війна. Водночас і Тегеран, і Вашингтон примудрилися не втратити обличчя перед своїми союзниками, продемонструвавши готовність до рішучих дій та водночас вирішити суто внутрішні проблеми.

Аятола: ляпас про людське око

Після здійснення операції «Мученик Сулеймані» (ракетний удар по американських базах охрестили на знак пам’яті про загиблого в багдадському аеропорту генерала) верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї назвав обстріл «ляпасом» Америці. Таким чином були задоволені заклики пересічних іранців «жорстоко помститися невірним».
Водночас у своєму зверненні Дональд Трамп спростував первісні фейки про 80 загиблих американських солдатів, зазначивши, що насправді ніхто не постраждав, а іранські ракети завдали мінімальної шкоди американським військовим об’єктам. З огляду на те, що Іран запустив щонайменше 15 балістичних ракет типу Scad, подібна неефективність виглядає вельми дивною. За деякими даними, Тегеран завчасно повідомив керівництву Іраку про обстріл, чудово розуміючи, що інформацію миттєво отримає командування американського контингенту в цій країні, яке віддасть наказ особовому складу пересидіти небезпеку в бомбосховищах. Так і сталося: реальний результат атаки – кілька пошкоджених літаків.
Іранська логіка зрозуміла: в Тегерані при владі фанатики, але не цілковиті дурні. Кілька десятків убитих американських вояків стали би приводом для масованих бомбардувань іранської території армією США, чиї можливості в сотні разів перевищують бойові характеристики збройних сил Ірану. Тож «ляпас» дали, але акуратно – так, щоб юшку з носа не пустити. Цю версію підтвердив іранський генерал Амір-Алі Хаджизаде, який пояснив повну відсутність жертв тим, що «Тегеран здійснив ракетні атаки не для того, щоб убити американських солдатів, а щоб завдати шкоди військовій машині Сполучених Штатів». Якщо генерал справді вірить у те, що кілька пошкоджених літаків можна розцінити як «шкоду» для армії США, то йому час міняти генеральські зірки на сержантські лички.
Але навряд чи командування посадить генерала на гауптвахту. Він сказав усе правильно: прочухана американцям дали, значить політика керівництва країни правильна. Подібний заклик особливо актуальний після масових листопадових акцій протесту, коли десятки тисяч іранців вийшли на вулиці через підвищення цін на бензин. Тоді місцеві правоохоронці, за визначенням міжнародної правозахисної організації Amnesty International, пішли на застосування «надмірного та смертельного насильства» проти мітингарів, унаслідок чого загинула понад сотня мирних протестантів. Тепер іранська влада може спокійно підвищити ціни ще раз – будь-який мітинг можна буде хоч танками зачавити: а раптом це «агенти Америки».

Президент: імпічмент плюс нафта

Виграв від цієї ситуації і Дональд Трамп. Тактично – відволік увагу політикуму і громадськості від неприємної процедури імпічменту, яка триває в Сенаті. «Доволі довго в американській пресі побутувала думка, що вбивство такого високопоставленого генерала – це крайня межа, екстремальний захід, який можна застосувати проти Ірану. Зрозуміло, що він матиме відповідні наслідки і що Іран відповідатиме силою. Але також повідомлялося в медіа, що Трамп обрав його одразу. На мою думку, тут є декілька чинників. По-перше, це вибори. Говорячи про політику Трампа наступних декілька місяців, ми не можемо оминути питання осінніх президентських виборів. По-друге, ми не можемо оминути питання, що Трамп втрачає свій імідж силача, який може розв’язувати проблеми як хоче через імпічмент. Тому невелика колотнеча на Близькому Сході – те, що йому треба», – заявив у ефірі «Радіо Донбас.Реалії» голова аналітичного відділу Центру ініціативи з безпеки Олександр Краєв.
Стратегічно Сполучені Штати можуть виграти від стрімкого стрибка цін на нафту, спричиненого новою кризою на Близькому Сході. Ранок 8 січня після ракетного удару по американських базах в Іраку нафта марки Brent зустріла ціною 71 USD за барель (на початку січня – 66 USD за барель). Зростання цін, як не дивно, вигідне найперше Сполученим Штатам, які за останні 10 років істотно наростили свій потенціал і нині виробляють до 13 млн барелів нафти на день, ставши таким чином найбільшим виробником нафти у світі. Не варто забувати і про інтереси численних компаній в США, що займаються сланцевим видобутком, який є прибутковим лише за ціни нафти вищої за 60 USD за барель. Водночас підвищення цін на нафту може серйозно нашкодити Китаю – головному економічному ворогові США. Власних родовищ китайцям катастрофічно бракує, тож їхня економіка напряму залежить від експортованої сировини.
Як далі розвиватиметься ситуація на Близькому Сході – дасться чути. У кожного з гравців власні інтереси і тактика дій. Для України, як, зрештою, і для більшості країн світу, негативні наслідки пов’язані зі зростанням цін на нафту. «В глобальному сенсі в Україні цей конфлікт може відбитися в декількох напрямках, перший з яких – зростання цін на нафту і як наслідок інфляція. Тут багато залежатиме від подальшої реакції НБУ, але, найімовірніше, він перестане проводити політику зниження облікової ставки або залишить її такою ж, і дешевих кредитів чекати не варто», – розповів 112.ua фінансовий експерт Василь Невмержицький. Але хіба нам звикати до таких проблем?

У четвер, 9 січня, після завершення візиту до Туреччини президент РФ Володимир Путін без оголошення вкотре прибув до окупованого Криму, де спостерігав за спільними навчаннями угруповання Чорноморського та Північного флотів, у яких взяли участь понад 30 кораблів та 40 літаків. Крім того, були проведені пуски крилатих ракет «Калібр», потенційно здатних нести ядерні боєзаряди, і нових гіперзвукових ракет «Кинджал». При цьому Путін перебував на борту російського ракетного крейсера «Маршал Устинов», який входить до складу Північного флоту РФ (порт приписки – Сєвероморськ) і нещодавно ввійшов у акваторію Чорного моря. До речі, днями турецькі засоби інформації повідомляли про інцидент із цим крейсером, коли він проходив протоку Босфор поблизу Стамбула: корабель зносило течією на берег, і він виявився нездатним самостійно втримувати курс. Ситуацію врятували три турецькі буксири, що прийшли на допомогу.
Нагадаємо, що після анексії півострова РФ перетворила Крим на велетенську військову базу. Зокрема, була відновлена радянська мережа радіолокаційних станцій, призначених для спостереження за усією акваторією Чорного моря, а також за територіями сусідніх країн-членів НАТО – Туреччини, Болгарії та Румунії. Крім того, в Криму розташували ракетні комплекси С-500 «Тріумфатор» із дальністю дії до 600 км. Комплекс здатен вражати цілі на висотах від 185 до 200 км, що дозволяє йому збивати міжконтинентальні балістичні ракети і навіть супутники. Подібні тактико-технічні дані означають, що дислоковані в Криму С-500 здатні повністю перекрити акваторію Чорного моря та за потреби закрити небо над Балканами і Туреччиною.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7326 / 4.18MB / SQL:{query_count}