«Лабіринти ЛКСФ»: виставка, варта цілого музею

До 18 жовтня у «Пороховій вежі» триватиме проєкт, присвячений Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці

У Львові у Центрі архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» відкрили унікальний проєкт, один із переможців конкурсу «Фокус на культуру» присвячений Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці «Лабіринти ЛКСФ: від тарілки до монументу», куратором якої є галерист, колекціонер і дизайнер Павло Гудімов.
Він розповідає про напівзабуте явище, яке визначило вектор розвитку львівської школи кераміки, скла та скульптури другої половини ХХ століття. Фабрика була особливою платформою для розвитку творчості в тиражній сувенірній продукції і виставкових авторських екземплярах, базою, де зустрічалась радянська монументальна пропаганда пам'ятників та безмежна краса гутного скла, кераміки та інтер’єрних рішень.
За багатолітню історію фабрики пройшло чимало художників,кожному з яких по-своєму долучався до творення такого впізнаного сьогодні стилю ЛКСФ. Серед них і керамісти – Зеновій Береза, Борис Горбалюк, Петро Маркович, Іван Малишко, Зеновій Флінта, – і скульптори – Валентин Борисенко, Іван Севера, Яків Чайка, Іван Самотос, Дмитро Крвавич, Теодозія Бриж, – і склярі (Мечислава Павловський, Андрій Бокотей.
У експозиції зібрані понад 800 експонатів від художників і родин художників, з приватних колекцій, Музею етнографії і художнього промислу, Ya Gallery, яка рік купувала все, що знаходила в просторі інтернету, на ринках, блошиних ринках, антикварних крамницях. Ці всі експонати зібрані тут і покликані розповісти про кераміку, скульптуру і скло.
Павло Гудімов твердить: «Мені дуже оптимістично виглядає не тільки ця виставка, але й ця традиція, яка сформована у другій половині ХХ століття і нерозривно була пов’язана зі школою, світовими тенденціями, бо художник завжди знаходив джерела, аби поповнити свою інформаційну базу і робити це в дусі часу. Важливо також сказати, що ця школа мала крім офіційної ще й не офіційну сторону: Карл Звіринський і Роман Сельський мають безпосередній стосунок до художників, які працювали на цій фабриці».

Творці «Лабіринтів ЛКСФ» прагнуть продемонструвати, проаналізувати і проговорити це явище. Зрозуміти , де була межа між замовною пропагандою і високим мистецтвом. Постаратися максимально зібрати і зберегти хоча б базу ЛКСФ, зокрема й в інтернеті, у форматі сайту lksf.online – це також частина проекту, – щоб кожен з нас зміг зайти туди і подивитися, запропонувати твори до атрибуції, свої фотографії з колекцій. Так ми зможемо зрозуміти, скільки тисяч одиниць творчої продукції були на цій базі. Нині, коли відсутня документація фабрики, це потрібно робити принаймні в такий спосіб.
Куратор проєкту разом із командою зробили дослідження, – яке переросте у велике – природи львівської мистецької декоративної основи. Це львівський дизайн, ужиткові вироби, декоративна традиція, що була в ХХ столітті основою і в якійсь мірі порятунком для тих, хто не хотів займатись виключно соцреалістичним мистецтвом.

Вже зараз зрозуміло, що подібна база має бути у Львові. Вона дозволить молодим художникам, старшим і зовсім немолодим працювати, адже вдома робити більшість тих речей, які робили на фабриці просто неможливо. І якщо з керамікою як-не-як ще можна працювати, зокрема й через компактні розміри виробів, то для скла потрібні спеціальні печі. На фабриці в печі варилося по 16 тон скла одночасно!
«Львів має мати базу, де би працювали художники, якщо звичайно ми хочемо мати це явище. Чи це буде на території колишньої кераміко-скульптурної фабрики, а чи деінде – значення не має. Чи збережемо ми пам'ять про те, що було геть недавно? Фабрика закрилась на початку 2000-их, але ми вже не пам’ятаємо імен авторів, майстрів, менеджерів, директорів. Це явище виявилось примарою, міражем. Коли ми взялись до пошуку, виявилось, що довкола нічого нема: не тільки експонатів, які розікрали з фабрики, а навіть спогадів. Мирослава Ляхович по трошку записувала останні в невеличких інтерв’ю, з яких створила документальний фільм – його ви можете побачити в одній із зал тут, – пояснює Павло Гудімов. – Ми нарешті вкажемо імена авторів біля тих предметів, які ви можете бачити на виставці. Щомісяця ця виставка доповнюватиметься, змінюватиме форму, тож людина, яка бачила її на відкритті вже за місяць зможе знайти тут щось нове. Можливо цей проєкт – підказка, як зробити у Львові музейний проєкт або можливість передати це інституції, яка б зберігала ці фонди. Думаю більшість художників і їх сімей і спадкоємців також хотіли б, щоб це не лежало в майстернях і припадало пилом. Тому потрібна матеріально-технічна база, пам'ять, розмови і увага аудиторії, якщо не акцентуватимемо на явищах, то вони забудуться».

Міський голова Львова Андрій Садовий певний що ця квінтесенція думки, погляду в майбутнє завдяки Павлу Гудімову отримує поштовх в майбутнє: «Будучи тут, думками лину на територію кераміко-скульптурної фабрики. Я хотів би, щоб було якесь Боже провидіння і цей простір був збережений: можливо реформований, модернізований. Кожен твір, який ви бачите сьогодні і люди, які над ними працювали заслуговують, щоб кераміка у Львові не просто існувала, а й продовжувала розвиватись. Чекатиму на книгу, яка має з’явитися вже у 2021-ому. Гордий з того, що у Львові є такі митці і ця традиція – від покоління, яке працювало в минулому столітті до грона митців, які продовжують її в цьому столітті. Напевно без Павла і його демократичної диктатури навряд чи можна було б здійснити такий масштабний проєкт».
Виставку «Лабіринти ЛКСФ» можна буде оглянути впродовж трьох місяців, аж до середини жовтня. Окрім самої експозиції, яка доступна щодня з 12.00 до 20.00, і кураторських екскурсій, перша з яких відбудеться вже цієї суботи (реєстрація обов’язкова тут, кількість місць обмежена, вартість вхідного квитка і екскурсії 100 грн) львів’янам і гостям міста також пропонують паралельну програму проєкту, до якої увійшли виставки в Ya Gallery Lviv та онлайн лекторій. У експозиції арт-центру будуть представлені персональні виставки митців та мисткинь, що працювали на ЛКСФ – Зеновія Флінти, Уляни Ярошевич та Ігоря Ковалевича. А вже наступного року світ побачить книга про цей унікальний проєкт і ЛКСФ, адже як твердить Павло Гудімов «попри те, що ця виставка не просто зроблена у Львові – це інвестиція в культуру, зроблена від міста, будь яка виставка має свій початок і кінець, а книга – нескінченна». Також організатори проєкту радять відстежувати гештег #експонатднялксф під яким у фейсбуці щодня ділитимуться історією експонатів ЛКСФ.

«Кожен хто відвідає цю виставку повернеться додому або краще до бабці і проведе ревізію набутих ще в радянський час керамічних скарбів, які зараз розмістились в наших креденсах і на етажерках, – вважає очільниця міського управління культури Христина Береговська. – Ця виставка вже виправдала себе, адже у процесі підготовки фахівцям вдалося атрибутувати понад 800 невідомих експонатів. Кожен представлений твір родом із львівської скульптурно керамічної фабрики, за кожним з них стоїть своя історія, мистець, майстер, ідея, унікальний дизайн і власна «метрика життя».
Організаторами виставки є Ya Gallery Lviv, Центр архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа», Львівська міська рада, «Фокус на культуру», Західно Український архітектурний портал за участі музеїв «Територія Терору», етнографії та художнього промислу, народної архітектури і побуту у Львові ім. Климентія Шептицького, Інституту народознавства НАН України, Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
11.9745 / 4.16MB / SQL:{query_count}