Друге життя для занедбаних заводів

На креативні простори планують перетворити майже 20 колишніх заводів та фабрик Львова. Хто і навіщо береться за ревіталізацію та що від цього в підсумку отримують містяни

фото: Олег Огородник
Старі фабрики і заводи в більшості українців асоціюються із забутими та занедбаними територіями, напіврозваленими корпусами, де часто обживаються безхатьки та бродять наркомани. Проходячи повз ці будівлі, перехожі мимоволі думають, чому б не знести ці промислові об’єкти, мовляв, що ще може бути корисного від них, краще на цьому місці збудувати нові сучасні споруди…
Однак Європа вже давно прийшла до того, що занедбана промзона – не тягар для міста, а… можливість. У європейських країнах останніми роками практикують ревіталізацію, іншими словами – відновлення індустріальних комплексів.
Основне завдання ревіталізації – насамперед надати друге життя промисловим об’єктам і організувати простір навколо них. При цьому колишні промислові території в цілому зберігають архітектурний вигляд. Змінюється лише інтер’єр та функціональне призначення заводу, тобто приміщення заводських цехів стають, до прикладу, офісними приміщеннями, арт-центрами, торгово-розважальними комплексами, виставковими залами, музеями, навіть житловими приміщеннями.
Таким чином, промислові будівлі, які простоювали роками і нікому не були потрібні, перетворюються на осередки міського життя. Як приклад, колишня текстильна фабрика у Великобританії, ревіталізована в 1980 році, стала художнім центром Salts Mill, який відвідує близько 100 тисяч людей щороку.
Або ж у Польщі, в місті Лодзь, свого часу відновили старий текстильний завод, а на його місці збудували торгово-розважальний центр Manufaktura, що став одним із найбільших у Східній Європі. Проекти ревіталізації за кордоном фінансують місцеві органи або підприємці. Найголовніше, що такий підхід до старих промзон дає нові робочі місця та створює майданчики для реалізації найрізноманітніших проектів.
На жаль, в Україні старі підприємства вкрай рідко відновлюють. Переважно закинуті будівлі простоюють посеред міст багато років. Однак доля цих підприємств могла б бути іншою. Цього тижня міськрада Львова заявила про досить амбіційну мету – в нашому місті невдовзі близько двох десятків закинутих промислових об’єктів за європейською практикою хочуть перетворити на креативні простори.

Місто спонукатиме підприємців до ревіталізації

Міськрада Львова домовилася про підтримку програми ревіталізації колишніх підприємств міста з послами країн “Вишеградської четвірки”, про що tvoemisto.tv повідомив заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко.
“Вишеградська четвірка” має свій фонд, на фінансування з якого вони можуть подавати проекти. І одним із пріоритетних проектів є ревіталізація колишніх заводів. Це стосується залучення експертів, проведення експертиз та формування дорожніх карт, – повідомив він. – Мовиться про те, як вибудовувати логістику, працювати з власниками, щоб на місці цих заводів з’являлося не банальне житло, а креативні простори, де можна проводити публічні заходи, конференції, створюватися інноваційні лабораторії”.
У розмові з “Львівською Поштою” Андрій Москаленко розповів про те, чому місто Лева зараз активно взялося популяризувати ідею відродження будівель старих фабрик та заводів.
“Процес ревіталізації – світовий тренд щодо розвитку колишніх промислових зон. Для нас хорошим прикладом стали закордонні міста, у яких старі заводи перетворюються на соціальні об’єкти, креативні або театральні студії. Сьогодні у Львові доволі багато індустріальних будівель, які вже не працюють. Для міської ради важливо, щоб на цих територіях створювали креативні простори. Важливо не лише забудовувати ці території багатоповерхівками, а придумати там щось цікавіше, корисніше для містян.
Своєю чергою, мерія Львова готова максимально сприяти цьому процесу. Зокрема, в планах – зробити програму ревіталізації промислових зон одним із пріоритетів міста”, – зазначає Андрій Москаленко.
З його слів, міська влада найближчим часом планує заохочувати власників промислових об’єктів відновлювати ці заводи, а не лише зносити будівлі та на їхньому місці зводити сучасні багатоповерхівки: “Кожен власник має свої ідеї стосовно майбутнього свого підприємства. Тож наше завдання – поспілкуватися з ними та розповісти про успішні приклади ревіталізації та чим це може бути корисно для них, для міста і для жителів Львова. Однак перш ніж говорити про можливість відновлення заводу, потрібно провести необхідні дослідження, адже кожен із промислових комплексів будували в різний час, використовуючи різні технології. Зараз працівники міської ради проводять оцінку стану та можливостей двох десятків заводів Львова і представлять результати 20-21 жовтня під час публічного обговорення на заводі РЕМА”.
“За кордоном закинуті промислові комплекси реконструюють, і їхні функції можуть змінитися. Тобто колишній завод може стати житловим приміщенням, офісом чи торговою точкою. До речі, у Львові вже є приклади реконструкцій закинутих приміщень. Наприклад, занепалий завод “Кінескоп”, який розвивався досить “стихійно”. Там з’явилися офіси, житло, спортивні комплекси, навіть готель. Він не розвивався шляхом детального планування, а в міру необхідності та вкладання інвестицій. Або ж сьогодні маємо детальний план території колишнього заводу залізобетонних виробів, що на вулиці Кульпарківська. Поки що тільки на папері, але це вже погоджене”, – розповідав “Львівській Пошті” головний архітектор Львова Юліан Чаплінський.

Як на колишньому заводі “фестивалять”

“Сьогодні вже є достатньо прикладів створення гарних, якісних, креативних просторів у місті Лева, які, своєю чергою, створюють додану вартість для міста. Хорошим прикладом є будівля колишнього заводу РЕМА, що на вулиці Заводській, або Fest Republiс на Старознесенській. У цих приміщеннях працює багато студій, відкрилося видавництво. Тобто завод живе цілком новим життям. До слова, цими вихідними там відбудеться студентський ідеатон, а згодом – великий Форум е-врядування. Ще один приклад – Фабрика повидла на Підзамчі, куди вкладають значні кошти, аби створити там творчий простір”, – веде далі Андрій Москаленко.
Справді, сьогодні місто Лева вже має практику перетворення індустріальних об’єктів на креативні простори. До початку будівництва !FESTrepublic на вулиці Старознесенська, 24 – 26 був занедбаний старий завод “Галичскло”. На це закинуте, але привабливе місце площею близько 2 га звернули увагу власники мережі !FEST і вирішили придбати землю разом зі старим заводом та реалізувати там новий проект, який згодом отримав назву !FESTrepublic.
Сьогодні FESTrepublic – це новий креативний простір, який будують у Львові з метою розширення центральної частини міста та створення максимально комфортних умов праці й відпочинку для амбітних та ініціативних працівників компанії.
“Придбали два гектари території і вирішили, що треба щось робити із 12 000 квадратними метрами руїни. Бажання зрівнювати все із землею і будувати на цьому місці житло не було. Тож вирішили перетворити заводські цехи на так звані хаби (майданчики для ведення бізнесу, розвитку, навчання тощо. – “Львівська Пошта”). Зараз тут працюють тренінгові центри, тренінгова кухня для майстер-класів, є нічний клуб, майстерні для роботи з металом, деревиною, пекарня і кондитерський цех. Є й трапезна. Цього тижня сюди переїхало і Видавництво Старого Лева. А в майбутньому буде приватний дитячий садок. Зараз розширюємо приміщення для пивоварні. Час до часу тут проводять масштабні фестивалі. Оренда для всіх однакова – 130 гривень за квадратний метр”, – розповів “Львівській Пошті” Андрій Худо, один із засновників Холдингу емоцій !FEST.
Він каже, що перш ніж перетворити на креативний простір руїни львівського заводу, цікавився закордонним досвідом. “Зокрема, бував на таких у Лісабоні”, – наголошує він.
Каже, що конкуренції не боїться – навіть вітає створення в місті інших креативних просторів: “Адже поки що це щось нове на ринку. І що більше буде з’являтися у Львові таких місць, то більше людей будуть креативити і придумувати нові цікаві ідеї для бізнесу, навчання тощо”.
Схожий креативний простір працює на території колишнього львівського заводу РЕМА, де в радянські часи виготовляли медичне обладнання. Зараз тут облаштовані офіси, майстерні, галереї актуального та вуличного мистецтва, кількаповерхова фотостудія, майданчик для вечірок, театр. Також тут відкрили перший львівський екоковоркінг. Саме ця територія приваблює творчі проекти низькою вартістю оренди.

Як оживити Підзамче

На місці Фабрики повидла, що на вулиці Богдана Хмельницького, 124, де колись виготовляли спиртні напої, теперішній власник – австрієць Гаральд Біндер планує створити некомерційний культурний проект із майстернями, галереями, просторами, внутрішнім двориком, кафе і технічні приміщеннями. Після завершення ремонту львівська Фабрика повидла має стати найбільшим арт-центром міста. Зараз тут працює вуличний майданчик для кінопоказів та лекцій. Безкоштовно скористатись ним може кожен охочий. Зі слів мецената, ревіталізація фабрики – проект, який насамперед має на меті принести користь місту та оживити Підзамче. Запрацювати Jam Factory Art Center повинен уже в 2018 році.

Культурне життя під дахом трамвайного депо 

Одним із об’єктів, на який також чекає ревіталізація, є старе трамвайне депо на вулиці Вітовського, 57. Довший час тривали дискусії, у якому форматі мало б запрацювати це депо в майбутньому, після яких їх учасники зійшлися на думці, що це буде відкритий простір для всіх – така собі прохідна територія, куди будь-хто зможе прийти і взяти участь у тій чи тій події.  Проект створення креативного простору в депо включає створення робочого простору, спільного простору, центру навчання та розвитку, майстерні, гастрономічного простору, паркового простору, автомобільного і велосипедного майданчиків для паркування, простору подій – внутрішньої та зовнішньої зон, студентського простору (кампусу). Окрім цього, місто планує реконструкцію вулиць, які прилягають до трамвайного депо.

Як заводи змінюють напрям роботи 

Голова Регіональної ради підприємців Львівщини Ростислав Сорока, розповів про те, як львівські заводи свого часу змінювали напрям роботи, тобто зазнавали такої собі реконструкції зсередини.
“Наприклад, підприємство “Іскра” на початку 2000-их практично збанкрутувало. Та згодом прийшли нові власники, відновили виробництво, як кажуть, з нуля та почали виробляти новий вид ламп. Такий самий шлях пройшла “Львівська ізоляторна компанія”: там збудували нову скляну піч і повністю змінили технологію виробництва. Також хорошим прикладом є “Електрон”, де колись працювало підприємство з виробництва телевізорів, яке сьогодні займається машинобудівництвом. Тобто всі ці фірми пройшли такий собі шлях реконструкції – заводи залишились, однак всередині них відбулися значні зміни. Власники “переформатували” свої підприємства, змінили спосіб виробництва і номенклатуру, закупили нове обладнання”, – каже Ростислав Сорока.
На його переконання, у Львові досить багато підприємств, у які варто залучати інвестиції та повертати їх до життя.
“Думаю, завод “Львівсільмаш” – хороший майданчик для залучення інвестицій. Також відновлення і залучення інвестицій потребують підприємства Рясненської та Сихівської промзон. Зокрема, думаю, що в центральній частині міста уже навряд чи вдасться щось відновити, і яскравий доказ цього –  “Львівприлад”, – резюмує Ростислав Сорока.

Фото: Олег Огородник , Діана Кормухіна,
LemStation, fest.lviv.ua, urbancurators.com.ua


Юліан Чаплінський, начальник управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради:
– Європа максимально відновлює занедбані заводи та підприємства. Я також вітаю таку ініціативу! Зокрема, ревіталізацію заводу РЕМА і трамвайного депо у Львові! Бо своєї промислової функції ці об’єкти давно вже не виконують. Тож задум Радянського Союзу зробити Львів промисловим містом не здійснився, і сьогодні ці старі заводи – лише купа нерухомості, яку зруйнувати і заново забудувати важко – потрібно чимало коштів, яких наразі немає. Тому використовувати ці підприємства з мінімальними інвестиціями – дуже хороша ідея. Відповідальність за безпеку на цих промислових будівлях покладена на власників. Безперечно, будь-яке пристосування чи будь-яка реконструкція має проводитись у рамках чинного законодавства з дотриманням будівельних та санітарних норм. Зокрема, досвід Заходу свідчить, що процес ревіталізації цілком безпечний та успішний. Наприклад, відомий вугільний комплекс у Рурському регіоні, в місті Ессен (Німеччина), свого часу переробили під музей. Дуже крутий підхід, тисячі відвідувачів і чималі кошти для міста! Все це стало наслідком ревіталізації німецького заводу. У Європі заводські приміщення часто адаптують під житлові. Водночас у країнах Заходу сьогодні не будують окремих об’єктів під житло, відпочинок, роботу тощо. Переважно намагаються поєднувати ці речі. Тобто європейська будівельна концепція полягає в тому, щоби “змішати” максимальну кількість функцій в одному місці. Навіть були ідеї оббудувати стадіони житлом, офісами, ресторанами і крамницями, щоби територія не вимирала. Бо стадіони, як пустелі – пусті, стають людними тільки під час матчів або концертів.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7834 / 4.53MB / SQL:{query_count}