«До 22 листопада Львів чекає не змагання програм та ідей, а боротьба брудних технологій»

Любомир Скочиляс, політолог, – про місцеві вибори – 2020, дебати та на що виборцям варто звернути увагу напередодні другого туру голосування

фото: Олег Огородник
Львів і Львівщина обрали собі депутатів. Отже, інтереси жителів Львівської громади у Львівській міській раді п’ять років представлятимуть п’ять партій, а це 64 депутати (за мандати змагалися представники 19 партій). Дев’ять партій подолали 5-відсотковий бар’єр і потрапили до Львівської обласної ради (загалом балотувалися представники 15 партій). За 84 мандати депутатів облради змагалися 1029 осіб.
Дебати будуть, але чи якісні – побачимо
За крісло мера (тепер правильно казати – голови Львівської міської територіальної громади) змагалися 17 кандидатів. У другому турі виборів, який відбудеться 22 листопада, змагатимуться чинний міський голова Львова, представник Об’єднання «Самопоміч» Андрій Садовий та парламентар, ексголова Львівської ОДА, представник «Європейської Солідарності» Олег Синютка. У першому турі за Андрія Садового проголосували 40,09% виборців (91 131 голос), за Олега Синютку – 31,1% (70 682 голоси). Про місцеві вибори – 2020 «Львівська Пошта» розмовляла з політологом Любомиром Скочилясом.
Пане Любомире, ви як політолог спостерігали вже за кількома місцевими виборами, тож маєте з чим порівняти місцеві вибори – 2020. Яку характеристику можете дати цьогорічним виборам, чим вони особливі та чим відрізняються від попередніх?
Місцеві вибори – 2020 я б назвав унікальними (але не в позитивному сенсі), не схожими на більшість попередніх. І не лише тому, що вони відбувалися в умовах іншої виборчої системи та в умовах децентралізації. А насамперед тому, що вони відбувалися в умовах тотальної профанації політики як сфери. 
І якщо до нинішніх виборів політичну діяльність розглядали як професійну, то під впливом минулих президентських і парламентських виборів спостерігаємо реалізацію ленінського принципу «навіть кухарка може керувати державою». На місцевому рівні це вилилося у те, що у виборах брали участь всі, кому не ліньки. І з цієї позиції говорити про якісний склад нових місцевих рад досить сумнівно. Звісно, мовиться не про всі випадки. Кажу про ті ради, де будуть люди, які не мають професійної підготовки, а отже, їхня робота навряд чи буде ефективною.
Раджу виборцям робити свій вибір не емоційно, а раціонально
Ще одна особливість цьогорічних виборів – низька явка. Мовиться про тотальну апатію людей до політичної сфери. Політика в очах громадян фактично абсолютно дискредитована. Місцева політика виявилася нецікавою для значної кількості виборців. Як ми вже мали змогу пересвідчитися, президентські вибори у США українців цікавлять більше, аніж місцеві вибори, які відбулися в Україні.
Чим поясните такий феномен: з одного боку – апатія до українського, а з другого – цікавість до американського? Ба більше, у соцмережах – ледь не всі експерти стосовно виборів у США. Виборами за океаном цікавляться, а на свої, місцеві, не йдуть…
Це загальна тенденція, що місцевий рівень виборів завжди поступався загальнонаціональному. А щодо виборів у США, то українці розглядають їх як своєрідний екшн. Тобто сприймають американські вибори в пригодницькому ключі, чого, ясна річ, не було у випадку з місцевим виборами. Америка від нас далеко, і українці дивляться на те, що там відбувається, як на своєрідне кіно.
Є чимало розмов, що на явку виборців вплинула пандемія. Ви дотримуєтеся цієї думки чи, навпаки, не згодні з нею?
Я не є прихильником того, що низька явка зумовлена пандемією. Якщо подивимося на будні довкола нас, то не побачимо ані меншої кількості людей на вулицях, ані в торгових центрах.
А скільки людей ходить у масках? Чи всі? Та ж ні! І це попри те, що кількість хворих щодень зростає…
От власне. Чи обмежила пандемія пересування людей і відвідування ними тих місць, які вони й до пандемії відвідували? Ні. Маю на увазі роботу, торгові центри, місця відпочинку. Тому це не був ключовий чинник низької явки. Ключовим чинником, як я вже казав, була апатія людей до політики загалом і до місцевої зокрема.

Тобто станом на 2020 рік в Україні маємо проблему зневіри до політиків?
Так. Є низка моментів, які цю зневіру формували і поглиблювали. З одного боку, під час президентства Порошенка сформувалася зневіра через несправджені очікування після Революції Гідності, з другого – певні проблиски надії появилися в тих, що підтримали Зеленського, думаючи, що нестандартна особа в політиці зможе якимось чином її оживити, активізувати, зробити більш людиноорієнтованою. Як наслідок – бачимо, що й це не спрацювало. І все це разом позначилося на місцевих виборах. Українці розчарувалися в одних, потім у других… На місцевому рівні це екстраполювалося на те, що багато з тих, котрі йшли в політику, не мали ані найменшого уявлення, чим будуть займатися, і тому навряд чи здатні працювати ефективно. Звісно, це не стосується всіх новообраних депутатів, але загальна тенденція саме така.
Що вас розчарувало в місцевих виборах – 2020, зокрема щодо Львова і Львівщини?
Про апатію людей я вже сказав. А ще ажіотаж із кандидуванням. Так багато було охочих на ці 64 місця у Львівській міськраді та 84 місця у Львівській обласній раді. І це при тому, що депутати ані міської, ані обласної ради зарплат не отримують. Депутатство – це ж на громадських засадах. Це у Верховній Раді України в парламентарів є зарплатня, а на місцевих рівнях її ніколи не було. 200 тисяч осіб – саме стільки кандидатів у депутати було під час місцевих виборів – 2020. Це дуже багато.
Персональний момент між двома кандидатами – Садовим – Синюткою – перекриває конструктивну дискусію щодо стратегії розвитку міста стосовно способів розв’язання ключових проблем, які є у Львові
Що стосується негативних тенденцій, то тут я би вказав на незначну кількість нових облич, відсутність нових ідей. Кажу про загальноукраїнські тенденції. Ключові позиції посіли «старі» політики, в більшості міст перемогли ті, що вже обіймали посади міських голів, і політичні сили, з ними пов’язані.
Наразі Львів в очікуванні другого туру виборів голови Львівської міської територіальної громади. З одного боку, це чинний міський голова Львова Андрій Садовий, який учетверте балотується на цю посаду, з другого боку – Олег Синютка, який був головою Львівської облдержадміністрації, а ще раніше – першим заступником міського голови Садового. Як бачимо, нові обличчя, цікаві особистості не змогли пробитися в другий тур виборів.
Крім того, варто сказати про ідеологізацію місцевих виборів. Результат «Європейської Солідарності» у Львівській міській раді і у Львівській обласній раді, тобто підтримка цієї політичної сили на місцевому рівні – це радше повага до Порошенка. З точки зору класичної політології – це не так погано, якби цей вибір робили з урахуванням місцевих проблем.
Робіть свій вибір не на користь чи проти кандидата, а з позиції користі для міської громади!
У західних країнах так само на місцевих виборах голосують за партії, але потім це означає, що партія, пройшовши певною командою, реалізує програму розвитку певної території і, відповідно, виконує обіцянки перед виборцями. У випадку Львова та Львівщини виборці голосували за «Європейську Солідарність», як на мене, не тому, що вважали, що ця політична сила зможе щонайкраще розв’язати проблеми Львова, а тому, що вони «прихильники цієї політичної сили, бо голосували за Порошенка».
Перемога «старих» політиків – це реальна довіра чи відсутність альтернативи? Мовиться і про голів ОТГ на Львівщині.
Очевидно, тотальна підтримка «старих облич» навряд чи є свідченням реальної прихильності до них, реальної високої позитивної оцінки їхньої діяльності. Разом із тим, адже їхню перемогу ми бачимо де-факто, відповідно може вказувати на низку причин: перша – відсутність реальних альтернатив; друга – можливе небажання якихось змін, які можуть погіршити ситуацію; третя – громадяни роблять вибір за принципом «а ця людина щось та й робить для міста, і краще не замінювати її, не шукати чогось невідомого».
Представники п’яти партій впродовж п’яти років працюватимуть у Львівській міській раді. Це «Європейська Солідарність», Об’єднання «Самопоміч», «Голос», «Варта» і ВО «Свобода». Як ви оцінюєте якісний склад нової Львівської міської ради? Наскільки, на вашу думку, ефективною буде їхня робота і від чого це залежатиме?
Побачимо за результатами роботи цих 64 депутатів згодом. Тут цікавим є питання, хто з ким створить коаліцію, якою буде остаточна конфігурація і хто переможе в другому турі виборів – Садовий чи Синютка.
Якщо переможе Андрій Садовий, то він стане міським головою меншості. Це може, з одного боку, дещо ускладнити роботу ради, а з другого – це непогана річ в сенсі противаг, у тому, що буде взаємоконтроль між депутатським корпусом і головою Львівської міської територіальної громади. Садовий уже мав таку ситуацію, коли у Львівській міській раді була «Свобода», а секретарем Львівської міськради був Василь Павлюк. Тоді у «Свободи» була більшість у раді.
Якщо переможе Олег Синютка, то, з одного боку, партійна більшість і голова Львівської міської територіальної громади від цієї партії мали б сприяти більш ефективній роботі, а з другого – якщо виникатимуть вузькокулуарні та вузькоперсональні інтереси, які голова міської територіальної громади просуватиме, тоді не буде противаги, і інші політичні сили не зможуть протидіяти, зважаючи на свою кількість депутатів у міській раді.

Робота депутатів Львівської міської ради має бути сконцентрована на вирішенні господарських проблем Львова і розвитку міста. Та чомусь депутати вже дуже полюбляють політичні гасла і заяви…
Локальний рівень призначений для вирішення локальних проблем. Та це не означає, що депутати не мають права виступати з політичними заявами. Проте це не є їхнім прямим завданням. Їхніми головними напрямками є розв’язання господарських проблем в інтересах громади і розвиток міста.
Як я вже казав, у західних країнах на місцевих виборах голосують за партії, але потім це не означає, що партія є командою людей, яка реалізує програму розвитку певної території і, відповідно, виконує обіцянки перед виборцями, а не просуває ідеологічні чи ціннісні установки.
Ми, виборці Львова, чекаємо дебатів напередодні другого туру виборів між Андрієм Садовим та Олегом Синюткою. Якісних дебатів. Натомість все це перетворилося на сварки, бруд, образи, з’ясовування стосунків через ті чи ті медіа… Виборці на все дивляться, спостерігають ці «війни» і ще більше застановляються над вибором, за кого ж із двох кандидатів віддати свій голос. На вашу думку, чи дочекаємося ми якісних дебатів з поваги до своїх виборців що з однієї, що з другої сторони?
Якби дійсно були якісні дебати, то це дало б уявлення виборцям, хто краще керуватиме Львівською міською територіальною громадою. Але навряд чи це станеться. З другого боку, нинішні виборці, «підковані» різними токшоу, не налаштовані робити раціональний вибір. Вони роблять радше вибір емоційний, вибір, який базується на красивих гаслах, на різких звинуваченнях опонента. Тобто виборці сприймають «картинку». На жаль, хто на кого більше бруду виллє, той і буде вважатися кращим кандидатом на голову Львівської міської територіальної громади. Такий-от метод піару і намагання наростити свій рейтинг.
Нинішні місцеві вибори так само знакові, бо це перші вибори за новою виборчою системою в умовах децентралізації. Це певний заділ на майбутнє, принаймні в організаційно-процедурному плані
Як на мене, це як бій без правил… На жаль. Отже, сподіватися на якісні дебати марно?
Дебати будуть, але чи якісні – побачимо. Відмова від них когось одного буде для нього однозначно програшем. Чому? Бо тема дебатів у Львові вже стала досить резонансною, відступати вже нема куди. Якісні дебати – це донесення своєї позиції до виборців.
З другого боку, згадайте, як було під час президентських виборів в Україні: створили шоу, а не якісні дебати, зробили піаркампанію, а не якісні дебати! Хто тоді думав про виборців, аби їм чітко і зрозуміло пояснити, з чим він іде на вибори.
Вибори на голову Львівської міської територіальної громади – це про програми кандидатів і візію розвитку Львова на наступні п’ять років чи «гонка» нападів на опонента?
Ви вже відповіли. Якщо говорити про нинішню ситуацію, то так – це «гонка» нападів. Це радше персональне протиборство між двома кандидатами. І в підсумку це виллється у те, що виборці голосуватимуть не «за», а «проти».
Як на мене, для виборців, які думають та аналізують, важливими є не напади, а візія і стратегія, як житиме рідне місто впродовж наступних років. Чи львів’яни це почули, чи львів’янам це дали?
Однозначно ні. Персональний момент між двома кандидатами (Олег Синютка був першим заступником міського голови Львова Андрія Садового, також вони опонували один одному, коли Синютка очолював Львівську облдержадміністрацію) перекриває конструктивну дискусію щодо стратегії розвитку міста стосовно способів розв’язання ключових проблем, які є у Львові. Уся дискусія зводиться до, даруйте, «сам дурень».

Які найбільші проблеми має наше місто зараз? Зокрема, кажу і про ті, які вас як жителя Львова турбують.
Проблемою номер один у Львові є транспортна: пересування і громадським, і приватним транспортом. Проблема номер два – реконструкція будинків. В Україні триває реформа жеків і створення ОСББ. Новим будинкам легше створювати ОСББ, а що казати про старі? Зокрема, це проблема для мешканців будинків у центральній частині Львова. Болюча проблема. Ще одна проблема міста – хаотична забудова. Як наслідок – руйнується обличчя Львова, спотворюється його унікальність. Виборці не почули чіткої відповіді, пропозицій розв’язання ключових проблем міста. Можливо, вони є в програмах кандидатів, але до вух виборців однозначно не дійшли. А виборці мали б чітко почути, як вирішуватимуть нагальні проблеми Львова. Про те, як я вже зазначав, наразі спостерігаємо боротьбу персоналій і брудних технологій, а не змагання ідей і програм.
Пане Любомире, чи є позитив у місцевих виборах – 2020? І якщо є, то який?
Про якийсь чіткий позитив наразі важко говорити, хіба що те, що вони в принципі відбулися. Адже велися розмови, що в умовах пандемії влада спробує їх перенести. Тому я говорив би радше про передумови позитиву на майбутнє. Місцеві вибори – 2020 відбувалися за новою виборчою системою, напрацьованою хорошими фахівцями із використанням добрих європейських зразків, яка передбачала поєднання і партійного, і персонального, і територіального моментів в обранні. Ці вибори вже відбувалися для нових органів влади, утворених внаслідок децентралізації. Кажу про об’єднані територіальні громади – ОТГ. Якщо ці зміни і нові конструкції не даватимуть збоїв, то в цьому сенсі нинішні вибори можна буде вважати позитивними. Кажуть, що вибори 1990 року в Україні були першими демократичними. В якомусь сенсі нинішні місцеві вибори так само знакові, бо це перші вибори за новою виборчою системою в умовах децентралізації. Це певний заділ на майбутнє, принаймні в організаційно-процедурному плані.
Президентські вибори у США українців цікавлять більше, аніж місцеві вибори, які відбулися в Україні
Як ви оцінюєте те, що у Львівській міській раді зібралися представники різних сфер: економісти та юристи, бізнесмени та волонтери, лікарі та журналісти? Це перевага для вирішення господарських питань?
Однозначно, що перевага. Якби в раді були лише представники одного чи двох-трьох середовищ, то це неминуче призвело б до звуження уваги депутатів на «рідні» для них сфери. А оскільки є люди з різних середовищ, то це дає надію на те, що вони будуть ставити й реалізовувати різнопланові завдання. Але чи буде так насправді – побачимо, коли ради запрацюють.
У новій Львівській міськраді з 64 депутатів буде 18 жінок. Це достатнє представництво?
Якщо порівнювати зі світовим досвідом, то це досить низький показник. В ідеалі має бути 50 на 50. Але якщо порівнювати з попередньою каденцією, то це плюс дві, а в каденції 2010 року жінок узагалі було лише сім. Тож рухаємося у правильному напрямку.
В розмові з «Львівською Поштою» напередодні місцевих виборів 25 жовтня владика Степан Сус дав ключові настанови для виборців. Як політолог, які поради дасте виборцям напередодні другого туру виборів голови Львівської міської територіальної громади? На що варто звернути увагу?
Раджу виборцям робити свій вибір не емоційно, а раціонально. За можливості ознайомтеся з програмами кандидатів і проаналізуйте, наскільки ці програми можуть бути ефективними для Львівської міської територіальної громади. Зверніть увагу на попередню діяльність кандидатів у різних ситуаціях та екстраполюйте це на майбутню діяльність. Робіть свій вибір не на користь чи проти кандидата, а з позиції користі для міської громади!
інфографіка «Львівської Пошти» про новий склад Львівської міської та обласної рад
  
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9178 / 4.27MB / SQL:{query_count}