Новий “Рух”. Тепер зі Львова

Винниківська команда провела ребрендинг і змінила прописку

фото: fcrukh.com
У середу, 24 липня, головним генератором новин в українському футбольному просторі став винниківський “Рух”. Команда, яка нині виступає в першій лізі, повністю змінила своє обличчя: вона вже не представлятиме Винники, матиме новий логотип і нового генерального директора.

Нові львів’яни

Отже, відтепер у місті Лева ще одна команда. “Рух” – у Львові! Таку гучну заяву оприлюднило керівництво клубу.
“Представляти Львів і Західну Україну – честь та відповідальність для кожного,  хто працює в клубі. ФК “Рух” хоче бути не просто футбольною командою, ми прагнемо стати символом успіху та звитяги, яким пишатиметься весь регіон. Кожен працівник, тренер, футболіст нашого клубу гордий бути частиною міста і регіону. Ми хочемо, щоб уболівальники “Руху” завжди підтримували і пишалися своєю командою.
Ми ніколи не претендуватимемо на чужу історію, принципи та цінності, ми хочемо створити власну історію успіху, рухаючись без упину своїм унікальним і тернистим шляхом.
Нова емблема клубу покликана позиціонувати футболістів “Руху” як воїнів з міцним характером і непереможним духом, команду захисників цінностей, принципів і переконань галицького регіону і славного міста короля Данила”, – мовиться в заяві на офіційному сайті команди.
Новий логотип футбольного клубу “Рух” (Львів) – це абстрактний символ з п’яти жовтих смуг, який викликає безліч асоціацій, як-от щит, сліди від кігтів, гриву лева, маску лицаря тощо.
Оригінальна емблема виконана в стилі мінімалізму, який зараз у тренді по цілому світу. Творці лого – українська дизайнерська група Brendari з Івано-Франківська, яка працює на ринку графічного дизайну з 2007 року.
Для пояснення асоціацій, які викликає логотип, розробили набір тематичних піктограм.

Новий гендиректор

Також був представлений новий генеральний директор винниківського “Руху” – Ігор Дедишин.
39-річний футбольний функціонер найбільш відомий завдяки роботі у львівських “Карпатах”, однак працював і у “Вересі”, і за кордоном (словенський клуб “Цельє”). Сам Дедишин так прокоментував своє призначення:
“Історія стосунків з клубом “Рух” у мене давня і довготривала, безпосередньою роботою в структурі команди я займався близько півтора року і не прагнув жодних статусів та посад. Набагато важливіше бути причетним і дотичним до тих проєктів, які втілюються в життя. Але цей проєкт, над яким ми працюємо, багатий не лише на професійну команду. Його основа і фундамент – дитяча академія, про яку точиться багато розмов у Львові. Наразі триває активний процес будівництва академії, і з самого початку мені було цікаво розвивати цю ідею, бути свідком того, як вона трансформувалась у концепцію, потім – у проєкт, далі – у стадію реалізації. Це вершина проєкту тої професійної команди “Руху”, який ми хочемо бачити в майбутньому. Тож коли надійшла пропозиція стати генеральним директором клубу, мені було трохи некомфортно, адже мене влаштовувала тодішня моя роль. Але Григорій Петрович (Козловський, президент ФК “Рух”. – “Львівська Пошта”) вміє переконувати… Вважаю, що це нова і дуже цікава сторінка в моєму житті, новий виклик, з яким, переконаний, я і ми всі впораємось на відмінно”.
Що стосується переїзду до Львова, Ігор Дедишин зазначив, що це рішення було прийняте ще торік: “Тут треба виокремити кілька складових. Рішення про переїзд було прийняте ще минулого року. Клуб, який діяв до того як громадська організація, себе вичерпав. Тож ми вирішили створити комерційну структуру, товариство з обмеженою відповідальністю, яке зараз отримало атестат на новий сезон. Ми підійшли до такого етапу, коли потрібно формувати повноцінну структуру, бізнес-модель у тому числі. Ідея переїзду до Львова виникла спонтанно і пов’язана була з реконструкцією стадіону у Винниках. Переїхавши до Львова, на “Скіф”, ми одразу відчули, що інтерес львівських уболівальників до нашої команди досить значний, відтак було прийняте рішення, що клуб стане не лише командою для винниківців, а й для львів’ян. Прагнемо орієнтуватися на широку аудиторію, бути ближчими до неї. Звісно, футбольний клуб “Рух” назавжди залишиться вдячний винниківцям і завжди підкреслюватиме, звідки його коріння. Він там народився, і державна реєстрація товариства досі залишається у Винниках. Це також данина цьому містечку. Львівським уболівальникам ми хочемо запропонувати щось нове і цікаве. Виконали плідну роботу, щоб оновити клуб і його сприйняття, залучити щонайбільшу кількість уболівальників на трибуни за участі команди “Рух”.
Щодо ребрендингу і нового логотипа, то, зі слів гендиректора “Руху”, тут усе робилося задля того, щоб у людей виникали правильні асоціації.
“Задуму з приводу докорінних змін спочатку не було. Він прийшов із часом, з приходом нового тренерського штабу. Все почалося з простого – із запитання до самих себе: у який футбол мав би грати футбольний клуб “Рух” та в майбутньому його академія? Спершу ми вирішили описати стиль клубу, на наступному етапі – його похідні, ширші фундаментальні засади діяльності: такі як місія, візія, базові цінності, філософія, ідеологія, стратегія тощо. Все це робилося для того, аби в людей виникали правильні асоціації і вони поділяли наше бачення розвитку. Після написання всіх базових засадничих речей вирішили, що все описане потрібно відтворити візуально. Адже візуалізація – це торгова марка, бренд клубу, його емблема, в яку ми хотіли внести всі наші очікування на сьогодні і завтра. Мали на меті створити таку емблему, яка відтворювала б ідеологію та філософію клубу, а заодно була сучасна і випереджала час. Клуб влаштував своєрідний мінітендер, і ми дійшли висновку, що найкраще втілити всі наші задуми в життя зможе фірма Brendari з Івано-Франківська, в якій докладніше зможуть розповісти про те, як відбувався цей процес.
Коли ми побачили новий лого клубу, були у захваті. Всі проголосували “за”. І в першу чергу президент клубу. Рішення було безапеляційним. Ми прагнемо творити власну історію успіху. Коли працювали над філософією клубу, поставили собі за мету, що клуб хоче представляти місто Львів і Західний регіон. Історично склалося так, що місто Львів ніколи не нападало першим, а лише оборонялося. Відповідно нам теж хотілося відтворити це в своїй філософії клубу. Ми позиціонуємо себе як клуб, який стоїть на сторожі тих цінностей, в основі яких – видовищний футбол, який ми хочемо демонструвати на полі, – резюмував генеральний директор клубу Ігор Дедишин.

Нові обличчя

Аби не відкладати справу в довгу шухляду, “рухівці” представили шістьох новачків команди. Клуб, зокрема, підсилився захисником Дмитром Немчаниновим, півзахисниками Ярославом Мартинюком, Мар’яном Мисиком, Іваном Калюжним, Олегом Синицею і нападником Ернестом Антві з Гани.
29-річний Немчанинов у минулому сезоні виступав за “Десну”. А ще грав за “Олімпік”, “Чорноморець”, “Волинь”, “Ниву” (Вінниця) та “Зірку”.
Мисик виступав за “Ворсклу”, “Сталь” (Кам’янське) і “Металург” (Донецьк). Мартинюк упродовж кар’єри встиг пограти за “Карпати”, київський “Арсенал”, “Шахтар” (Солігорськ), “Алмазик” із Узбекистану та кіпрський “Ерміс”. Антві раніше виступав за португальські “Авеш” і “Лейрію”.
Калюжний і Синиця перейшли в Рух із “Металіста-1925”. Якраз навколо цих футболістів і виник невеличкий скандал.  

Нові скандали

Засновник “Металіста-1925” Сергій Стороженко звинуватив “Рух” у недотриманні Регламенту зі статусу і трансферу футболістів. Клуб із Винників домовився про перехід Олега Синиці та Івана Калюжного, але не відправив перед цим запит про трансфер гравців.
“Ми не проти, щоб Олег Синиця отримував на 5000 гривень більше в іншому клубі, ми не проти, щоб він вибрав собі після закінчення контракту з нами інший клуб, іншого тренера, інше місто і середовище проживання. Ні, не проти. Але президент “Руху” мав просто зателефонувати і сказати: “Друзі, ми робимо пропозицію вашому футболісту Олегові Синиці, і він на неї відгукується”, – цитує Стороженка офіційний сайт “Металіста-1925”.
“Повинні чи ні – Питання риторичне, бо пункт 6 статті 13 Регламенту прямо зобов’язує вчинити саме так. Цитую мовою оригіналу: “Клуб, що має намір укласти контракт із футболістом-професіоналом, який має чинний контракт, повинен зробити відповідний письмовий запит до цього клубу перед початком переговорів із зазначеним футболістом”. Але телефонують, коли угода вже практично завершена, до того ж просять відпустити Олега Синицю в “Рух” до закінчення терміну його контракту з “Металістом-1925”. Що робить “Металіст-1925”? Люб’язно погоджується.
Очевидно, сприйнявши наші добрі відносини і прагнення до їхнього розвитку не як норму поваги, а як слабкість, тут же слід подати усний запит щодо іншого футболіста – Івана Калюжного. Зазначаємо, що до цього моменту контракт про пролонгацію переходу Калюжного з “Динамо” (Київ) у “Металіст-1925” і оренду був уже підписаний. Калюжний знав, що ми пропонуємо йому нові, більш комфортні умови контракту.
Але, на наш подив, у переговорах в офісі клубу Іван Калюжний проявив себе ще більше. Були шмарклі, сльози, стогін, з яких ми зрозуміли, що в “Русі” більше платять, тренер обіцяв приділяти йому більше уваги, і команда у них “на ходу”. Нехитрими, але прихованими методами “Рух” так розігрів апетит Калюжного, що він банально відмовлявся від переговорів з нашим керівництвом, підпільно отримавши від львів’ян привабливу пропозицію особистого контракту, хоча наші пропозиції практично не відрізнялися від “рухівських” спокус.
Як кажуть, ну і добре. Щасливої дороги! Але пан Козловський Г.П.! Ви так розумієте дружбу і джентльменські відносини? Шкода… Ми так не вважаємо і висловлюємо обурення подібними брудними методами роботи на трансферному ринку”.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.6053 / 4.45MB / SQL:{query_count}