Зникла дитина: куди звертатися і що робити

З початку року на Львівщині зафіксовано кілька спроб викрадення дітей. Як діяти батькам у випадку, коли малеча не повернулася додому, та як поводитися синові чи доньці, аби не потрапити до рук зловмисників

Останнім часом все частіше у мас-медіа та в соціальних мережах з’являються повідомлення про зникнення, викрадення дітей та підлітків: то зі школи не повернулися, то з прогулянки, то сусіди бачили, як їх садили до якоїсь автівки. Дещо з цього, на жаль, виявляється правдою, але більшість, як стверджують правоохоронці, є фейком.
Та як би там не було, чи не в кожного батька-матері, коли вони чують або читають про зниклу дитину, відразу виринає думка: а що, як і моя так само пропаде – заберуть, украдуть, втече з дому?..
Статистика Національної поліції України вражає: з початку цього року до поліції надійшло більше п’яти тисяч заяв про зниклих дітей! У Львівській  області, на щастя, такі випадки поодинокі. Останній, найбільш резонансний, трапився у Кам’янко-Бузькому районі. Минулого тижня в одному із сіл району пропала дев’ятирічна дівчинка. Вранці наступного дня її знайшли мертвою в лісі. В управлінні поліції повідомляють, що в дитини виявили тілесні ушкодження, яких їй могла завдати якась тварина. Однак наразі поліцейські не готові назвати точну причину смерті. Тривають слідчо-оперативні дії.
Отож, куди і чому зникають діти, як навчити їх уникати небезпеки, коли бити на сполох та що робити, якщо дитина не повернулася додому, дізнавалася “Львівська Пошта”.

Безпечність дітей і недогляд дорослих

Зі слів керівника відділу зв’язків з громадськістю управління Патрульної поліції Львова Тетяни Капись, з початку року було зафіксовано кілька випадків зникнення дітей, а також спроб викрадення. До дітей підходили незнайомці, пропонували погладити цуценятко. На щастя, всі ці спроби виявилися марними. 
“Ось буквально нещодавно до патрульної поліції звернувся тато і повідомив, що його син, учень початкових класів, повернувшись зі школи, розповів, що до нього чіплялися незнайомці: спочатку підійшли, а потім стали розпитувати, чи є у нього котик, песик та чи хотів би він їх мати. Добре, що дитина не розгубилася і відразу ж утекла”, – розповідає поліціянтка.
Проте, як поводитися зі зловмисниками та що робити при зустрічі з ними, знають далеко не всі діти через те, що їм про це ніхто не розповідає. “Теперішні батьки дуже мало спілкуються з дітьми. Інколи складається враження, що вони взагалі байдужі до їхньої долі, бо часто навіть не знають, де перебуває дитина, яке її оточення, – веде далі Тетяна Капись. – Такі батьки від своїх дітей просто відкуповуються певними речами, тільки б не питати ввечері, як вони провели день, як почуваються, що нового в школі чи деінде. До речі, якщо хтось думає, що більшість зниклих дітей – з неблагополучних сімей, то це далеко не так. Таке трапляється і в благополучних, часто заможних родинах”.
Наприклад, якщо ще десять років тому в правоохоронні органи надходили повідомлення, що малолітні діти самі гуляють на вулиці, то зараз цього ніхто не фіксує. “Відповідальності за виховання дітей батьки тепер практично не несуть, – каже “Львівській Пошті” начальник сектору ювенальної превенції Головного управління Національної поліції у Львівській області Віктор Новачук. – Колись був каральний орган, який змушував батьків виконувати свій обов’язок, а зараз за неналежне виховання дитини передбачений лише штраф. До речі, мізерний – 52 гривні”.
Зі слів Віктора Новачука, багато повідомлень щодо зникнення дітей є неправдивими. Досить часто винні в усьому батьки.
“Ось вам конкретний випадок: мама телефонує в поліцію, що її дитину викрали, а виявляється, що то тато забрав її додому. Виходить так, що дорослі самі не можуть “поділити” дитину, влаштовують розбірки, сваряться, скандалять, і все це позначається на поведінці дитини”, – каже співрозмовник.

Вчимо не лякаючи

На думку Віктора Новачука, щоби діти не втрапляли у небезпечні ситуації, вони повинні бути дисципліновані, дослухатися до порад батьків.
“Батьки завжди повинні знати, де перебувають їхні діти. Небажано, аби учні молодших класів самі ходили до школи чи поверталися звідти додому. Але навіть якщо вони це роблять, тоді мама і тато повинні достеменно знати, о котрій годині дитина виходить із навчального закладу та в котрій приходить додому. Недисциплінованість призводить до того, що з дітьми нерідко стається біда: їх викрадають або вони самі втікають з дому. І кількість таких випадків цього року порівняно з минулим побільшала вдвічі! Викрадених дітей можуть втягнути у жебрацтво, крадіжки, вони можуть стати жертвами насильства тощо!” – наголошує Віктор Новачук.
Такої ж думки і начальник Патрульної поліції Львова Роман Пилипенко. На  його переконання, якщо батьки не в змозі завести дитину до школи чи забрати її звідти додому, варто домовлятися про це з родичами або сусідами. “Головне, щоб діти не залишалися без нагляду. Це стосується не лише школи, а й прогулянок. Найкраще, якщо дитина буде чимось зацікавлена – ходитиме на гурток чи в спортивну секцію, – запевняє головний патрульний міста. – Також мінімізувати ризик потрапляння до рук зловмисників зможуть чіткі пояснення батьків, що варто робити, а що ні. Наприклад, ще до того, як дитина піде до школи, вона повинна чітко знати, що не можна розмовляти з незнайомими дітьми, заборонено підходити до чужих людей, тим паче сідати в їхню автівку”.
До речі, у Львові та ще кількох містах України впроваджений пілотний проект “Шкільний офіцер поліції”. Зі слів Тетяни Капись, відповідно до програми проекту, у львівських школах інспектори проводять інтерактивні зустрічі, просвітницьку роботу щодо безпеки дорожнього руху, булінгу (цькування), а останнім часом наголошують на викраденні дітей та вчать способів уникнення цього.

Фахівці радять батькам:

* Перебуваючи в громадському місці з маленькою дитиною, не відпускати її від себе, не залишати без нагляду. 
* Няню вибирати тільки з-поміж знайомих.
* Не відправляти малу дитину в магазин по продукти та не пускати на вулицю ввечері.
* Не залишати малюка самого в ігровій зоні супермаркету.
* Придумати спеціальне кодове слово (воно має бути відоме лише членам родини!). Іноді викрадачі дітей, особливо в тих випадках, коли один із батьків проживає окремо, переконують, що їх прислав тато, що дитина повинна піти додому з ними, бо мама захворіла. Тоді, знаючи кодове слово, дитина зможе легко викрити зловмисників.

Дітей треба навчити:

* Ніколи не розмовляти з незнайомими людьми. На всі запитання особистого характеру на кшталт, як тебе звати, чи є батьки вдома, не відповідати і хутко відійти.
* На загальні запитання, приміром, яка це вулиця чи котра зараз година, відповідати “не знаю”, “спитайте в дорослих”. Маніпулятивні шахрайські техніки починають діяти з моменту стверджувальної відповіді жертви, а тому, здавалося б, невинне “так” особливо небезпечне!
* Коли невідомі намагаються розпочати розмову, голосно привернути увагу оточення вигуками “Не чіпайте мене!”, “Люди, допоможіть!” або ж втекти у найближчий магазин чи аптеку. Тобто звернутися до людей, які працюють і не можуть покинути свого робочого місця.
* Не соромитися кричати, а за потреби набрати номер 102 (безкоштовний навіть із мобільного телефону!).
* Нікуди не йти з незнайомими, навіть знайомими людьми без дозволу батьків.
* Ходити лише попередньо узгодженим із батьками маршрутом. У разі його зміни або перебування в певному місці попередити батьків.
* Повідомляти по телефону про прибуття до місця призначення. Якщо впродовж дня доведеться побувати в кількох місцях – звітувати з кожного останнього перед виїздом і після прибуття.
* Не ходити неосвітленими глухими вулицями.
* Уникати прогулянок в темну пору доби.
* Не наближатися до автівки з відчиненими дверцятами.
* Не розмовляти з людьми, які перебувають у автівці (“справжній” водій не питатиме в дитини, яка це вулиця чи номер будинку).
* Не повідомляти нікому код замка вхідних дверей та не впускати нікого у під’їзд.
* Не відчиняти нікому дверей квартири і не впускати чужих без дозволу батьків. Якщо дзвонять у двері, спитати, хто там, і одразу ж телефонувати батькам.
* Не виходити з транспорту на вимогу чи прохання незнайомця. Привернути увагу інших пасажирів, водія.
* Не брати подарунків від незнайомих людей.
* Не брати їжу (цукерки, напої), а тим паче таблетки, ліки, запропоновані незнайомцем.
* Не повідомляти жодної інформації про свою сім’ю, родичів, сусідів. 

Зникла дитина?
Не гайте часу!

У випадку зникнення дитини начальник сектору ювенальної превенції Головного управління Національної поліції у Львівській області Віктор Новачук радить батькам:
* Не панікувати!
* Спочатку з’ясувати, чи дійсно дитина зникла, пошукати її вдома, у школі, в сусідів, зателефонувати друзям дитини або батькам друзів. Це все можна зробити за перші півгодини-годину.
* Без зволікань подзвонити на номер 102, а не через три доби, як дехто вважає. Що раніше надійде заява, то більше шансів знайти дитину.
* До того, як приїде слідчо-оперативна група, варто підготувати всю інформацію про дитину: номер мобільного, імена друзів, учителів, у яких соцмережах зареєстрована дитина і під яким логіном. Поліції треба надати щонайточніші та найсвіжіші дані: докладно описати зовнішність дитини, у що вона вбрана, а також одну з недавніх фотографій хорошої якості, одяг дитини (бажано невипраний) для кінологів та обов’язково повідомити, яку суму грошей дитина мала при собі, можливо, щось забрала з дому (гроші, цінності). 
* Розказати про те, що трапилося, всім родичам і друзям дитини. Дитина може зв’язатися з кимось із них або вони можуть мати про неї якусь інформацію.
Марія Гавірко, дитячий психолог:
– Правил безпеки дітей як удома, так і на вулиці потрібно вчити ще з дошкільного віку. Тобто з п’яти років дитина вже повинна знати, що можна, а що ні. Насамперед вчіть дітей, аби вони ніколи не підходили до незнайомих людей, навіть якщо ті кличуть їх чи щось обіцяють. Також важливо навчити, щоб діти ніколи нічого не брали від чужинців. Навіть якщо зловмисники кажуть, що знають маму і тата, вірити їм не треба. Довіряти, підходити і розмовляти дозволено лише з найріднішими або добре знайомими. Тепер у рази збільшилася кількість випадків педофілії, тому вчіть дітей, щоб вони перевдягалися чи милися лише в присутності мами і тата, а ось при чужих це робити в жодному разі не можна. Наголосіть дитині: якщо вона зауважить, що за нею хтось підглядає, то має відразу ж повідомити батьків. Не соромтеся обговорювати з дітьми різні випадки і можливі виходи з них. Змоделюйте пригоду і запитайте, як би дитина повелася, якби її покликав незнайомець і запропонував цукерку або іграшку. Якщо відповідь буде ствердною, поясніть, що з цього може вийти: чужинець її забере, а потім ще й завдасть шкоди. Уточніть при цьому, що через її зникнення ви, батьки, дуже хвилюватиметеся, місця собі не знаходитимете. Але в жодному разі не доносьте таку інформацію в страхітливій формі. Якщо ваші діти дошкільного або молодшого шкільного віку, то найкраще зробити це на прикладі казки. Почніть із “Колобка”. Ця казка зовсім не позитивна. Запитайте дитину, чому лисичка з’їла Колобка. Бо була хитрою і легко могла його обдурити! А сам Колобок був нечемний, адже не послухався ні баби, ні діда і без дозволу пішов гуляти. Для старших дітей виберіть дещо складніші казки або ж змоделюйте близькі до реальності випадки. Наголосіть, що самому ніде йти не можна і що завжди треба питати на те дозволу в старших.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8541 / 4.48MB / SQL:{query_count}