Свідки любові

27 червня УГКЦ вшановує новітніх мучеників за віру, яких у 2001 році Іван Павло ІІ під час візиту в Україну проголосив блаженними

Часто, коли говоримо про святих, сприймаємо їх як людей, які жили дуже давно і дуже далеко від нас. Проте останніми роками ми мали чимало нагод пересвідчитися, що святими визнають людей, яких не так давно ми бачили в сюжетах новин, як-от святий Іван Павло ІІ, а багатьом пощаститило бачити його під час візиту до Львова, а також людей, які ще не так давно ходили по нашій землі, були чиїмись синами, чоловіками чи батьками або дідусями, як-от українські новомученики, який тоді папа проголосив блаженними. Це люди, від яких нас відділяє два-три покоління. Вони мали плани на життя, свої сподівання, надії. Але їхній подвиг полягає якраз у тому, що вони, зіштовхнувшись з викликом тоталітаризму, всі свої бажання, прагнення підпорядкували волі Божій. Кожен з них мав свої щоденні обов’язки, плани, своє бачення майбутнього, але у вирішальний момент пожертвували всім, щоб залишитися вірними Христові, своїй Церкві, своєму народові.
27 червня 2001 р. блаженний Іван Павло ІІ проголосив блаженними всечесних Слуг Божих – Миколая Чарнецького та двадцятьох чотирьох співмучеників, Омеляна Ковча і призначив щорічно вшановувати в цей день їхню пам’ять, а також Теодора Ромжу, день пам’яті якого слід відзначати 1 листопада та преподобну Йосафату Гордашевську, яку Церква молитовно згадує 20 листопада.
 «Мученики – це ікона Євангелія Блаженств, пережита аж до пролиття крові, вони становлять знак надії для наших і прийдешніх часів. Вони показали, що любов є сильнішою від смерті. У їхньому протистоянні таємниці беззаконня, незважаючи на людську неміч, змогла засяяти сила віри й Христової благодаті. Їхнє переможне свідчення виявилось насінням нових християн. Нехай їхнє свідчення не залишиться для вас тільки причиною до вихваляння, нехай, радше, стане запрошенням до того, щоб їх наслідувати. Через хрещення кожен християнин покликаний до святості. Не від усіх вимагається, як від цих нових блаженних мучеників, найвищого випробування через проливання крові. Однак кожному доручено завдання йти за Христом із щоденною та витривалою самовідданістю», – сказав тоді папа Іван Павло ІІ у своїй проповіді. на Літургії, на якій відбулося проголошення.


Блаженні новомученики УГКЦ

Блаженний Миколай Чарнецький (14.12.1884-2.04.1959)

Народився в с. Семаківці на Станіславівщині. Єпископ, монах редемпторист. Заарештований НКВС 11 квітня 1944 р. З 1945 року по 1956 рік відбував покарання у в’язницях та таборах примусової праці. Звільнений 1956 р. як безнадійно хворий. Помер у Львові в опінії святості похований на Личакові у Львові. До його могили з молитвою про допомогу у скруті приодили тисячі вірних. Нині його мощі вшановують у монастирській церкві оо. редемтористів свщм. Йосафата у Львові.

Блаженний Григорій Хомишин (25.03.1867-28.12.1945)

Народився у с. Гадинківці на Тернопільщині. Доктор богослов’я, єпископ Станиславова вперше був заарештований НКВС у 1939 р. Після другого приходу більшовиків його арештували 15 квітня 1945 р. Помер внаслідок 8-місячних катувань в Києві у Лукянівській в’язниці 28 грудня 1945 р.

Блаженний Йосафат Коциловський (3.03.1876-17.11.1947)

Народився у лемківському с. Пакошівка біля м. Сянока. Доктор філософії та богослов’я, монах-василіянин, єпископ Перемисько-Самбірський, засновник духовної семінарії у Перемишлі та Згромадження сестер св. Йосифа. Вперше заарештований польською службою безпеки 21 вересня 1945 р., вдруге – радянською 26 березня 1946 р., блаженного перевели у табір у с. Чапаївка біля Києва, де він помер смертю мученика. Мощі блаженного Йосафата вшановують у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці у Стрию.

Блаженний Симеон Лукач (7.07.1893-22.08.1964)

Народився у с. Старуня на Станіславівщині. Викладач морального богослов’я Духовної семінарії у Станіславові. Висвячений у 1945 р. на єпископа владикою Григорієм Хомишиним як правонаступник єпархії у випадку арешту. Перший арешт 26 жовтня 1949 р. і майже 7 років каторжних таборів у Сибіру. Другий арешт у липні 1962 р. та судовий процес, що розпочався одночасно з II Ватиканським Собором і перетворився на показову атеїстичну пропаганду, став причиною хвороби та смерті. Похований у рідному с. Старуня. Мощі блаженного вшановують у церкві Св. Івана Богослова у Богородчанах.

Блаженний Василь Величковський (1.06.1903-30.06.1973)

Народився у м. Станиславові. Монах-редемпторист, побудував кілька церков та каплиць на Волині та Поліссі у міжвоєнний період. Заарештований НКВС 26 липня 1945 р. і засуджений до смертного вироку, який через 3 місяці замінили 10-річним ув’язненням. 1959 р. призначений Апостольською Столицею єпископом. Другий арешт 2 січня 1969 р., 3-річне ув’язнення та вигнання з СРСР до Югославії. Помер невдовзі після звільнення з ув’язнення у Вініпезі (Канада), зустрівшись перед тим у Римі з патріархом Йосифом та побувавши на аудієнції в папи Павла VI. Мощі блаженного вшановуються у церкві Св. Йосифа у Вінніпезі.

Блаженний Іван Слезюк (14.01.1896-02.12.1973)

Народився у с. Живачів на Станіславівщині. Священник-катехит у школах та гімназіях Галичини. Висвячений 1945 р. на єпископа владикою Григорієм Хомишиним у передчутті арештів ієрархії УГКЦ. Заарештований 2 червня 1945 р., звільнений після 10 річної каторги у воркутинських таборах, повторно заарештований у липні 1962 р. Підпільний єпископ Івано-Франківської єпархії протягом 8 років. Помер після чергового виклику до КДБ у Івано-Франківську. Мощі блаженного вшановують у катедральному соборі Воскресіння Христового у Івано-Франківську.

Блаженний Микита Будка (7.06.1877-28.09.1949)

Народився у с. Добромірка на Тернопільщині. Перший єпископ для українців Канади, з 1928 р. генеральний вікарій та крилошанин Митрополичої Капітули у Львові. Заарештований НКВС 11 квітня 1945 р. Помер на засланні у таборі Караджар, біля Караганди (Казахстан).

Блаженний Григорій Лакота (31.01.1883-12.11.1950)

Народився у с. Голодівка (Задністряни) на Львівщині. Доктор богослов’я, ректор Перемиської духовної семінарії, єпископ Перемиської єпархії. Заарештований НКВС 25 червня 1946 р. засуджений до 10 років ув’язнення. Помер 5.11.1950 в таборі с. Абезь. Мощі блаженного вшановують у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Львові.

Блаженний Леонід Фьодоров (4.11.1879-7.03.1935)

Народився в Петербурзі. Священник і монах-студит. За справу єдності Церков був заарештований і відбував покарання на Соловках, та заслання в Пінєзі, Котласі і Вятці. Помер як мученик у таборі м. Кіров (Вятка).

Блаженний Микола Конрад (16.05.1876-26.06.1941)

Народився в с. Струсові на Тернопільщині. Доктор філософії та богослов’я, священник, засновник студентського товариства ’’Обнова’’. 26 червня 1941 року ризикуючи життям уділив Тайну Сповіді вмираючій жінці. Повертаючись, разом з дяком Володимиром Приймою, був по звірячому замордований енкавеесівцями у лісі біля Страдча. Мощі Блаженного вшановують у церкві Успіння Пресвятої Богородиці у Страдчі.

Блаженний Андрій Іщак (23.10.1887-26.06.1941)

Народився в м. Миколаєві на Львівщині. Священник, науковець і викладач Львівської богословської академії. Розстріляний більшовицькими солдатами в лісі на Сихові за те, що був священослужителем. Похований біля церкви Пресвятої Тройці на Сихові.

Блаженний Роман Лиско (14.08.1914-14.10.1949)

Народився в м. Городку на Львівщині у священничій родині. По закінченні теологічних студій одружився з Неонілою Гуньовською, а в 1941 році був рукоположений митрополитом Андреєм на священника. За вірність Христові був заарештований в 1949 р., у тюрмі на Лонцького і обірвалася його життя.

Блаженний Микола Цегельський (17.12.1896-25.05.1951)

Народився в с. Струсові на Тернопільщині. Священник, батько 4-х дітей. Душпастирську працю виконував у с. Висипівці Озірнянського деканату, а потім – у с. Сорока Грималівського деканату. 1945 року заарештований і вивезений на Сибір в карний табір суворого режиму Н385/16 на поселенні Явас, станція Потьма, Мордовської АССР. Помер в 25 травня 1951 року. Похований на табірному цвинтарі станції Потьма.

Блаженний Петро Вергун (18.11.1890-7.02.1957)

Народився в м. Городку на Львівщині. Душпастирську працю виконував у Німеччині. 1945 року заарештований і вивезений на Сибір до тюрем ГУЛагу. Помер в с. Ангарське, Красноярського краю.

Блаженний Олексій Зарицький (17.10.1912-30.10.1963)

Народився в с. Більче на Львівщині. Священник у Струтині, у 1948 р. ув’язнений і вивезений до Караганди, де і помер як мученик за віру в с. Долінка. В 1990 році мощі бл. Олексія перевезено на Україну і перезахоронено біля ц. Петра і Павла, с. Рясне біля Львова.

Блаженна Тарсикія Мацьків (23.03.1919-18.05.1944)

Народилася в Ходорові на Львівщині. Монахиня Згромадження сестер служебниць жертвувала себе за навернення Росії і за Церкву. Її розстріляв солдат за те, що вона монахиня. Похована в монастирському городі в Кристинополі (нині Червоноград), а в 1956 році перезахоронена на Личакові у Львові (поле 21). Нині мощі с. Тарсикії почитають в монастирській каплиці сестер служебниць у Львові на вул. Пасічній, у Ходорові і в Стрию.

Блаженна Олімпія Біда (10.05.1903-23.01.1952)

Народилася в с. Цеблів на Сокальщині. Монахиня Сестер св. Йосифа. З 1938 р. настоятелька дому в м. Хирові. За вірність Христові, за те, що не скинула монаший одяг, була заарештована в 1950 р. НКВС і засуджена на досмертне вивезення в Томську обл. де і померла в с. Харськ.

Блаженна Лаврентія Гарасимів (30.09.1911-28.08.1952)

Народилась в селі Рудники на Львівщині. Монахиня Сестер св. Йосифа. З 1938 року в Хирові у захоронці виховувала малих дітей. За вірність Христові в 1950 році була заарештована НКВС і попри хворобу засуджена на досмертне вивезення в Томську обл. де і померла в с. Харськ. Нині мощі блаженних Лаврентії і Олімпії вшановують в каплиці монастиря Сестер св. Йосифа у Львові на вул. Личаківській 171а.

Блаженний Володимир Прийма (17.07.1906-26.06.1941)

Народився в с. Страдч біля Львова. Закінчив дяківську бурсу. Був дяком і диригентом у церві с. Страдч. По звірячому замордований енкавеесівцями в лісі ’’Бірок’’. Похований в Страдчі.

Блаженний Еміліян Ковч (20.08.1884-25.03.1944)

Народився в с. Космач на Івано-Франківщині. Священник, батько шістьох дітей, довголітній парох Перемишлян, громадський діяч. Духівник УГА. Протистояв діям, що суперечили Божим заповідям, кожної влади. За те, що рятував євреїв, був арештований нацистами і засуджений до перебування у концтаборі Майданек, де і помер, служачи всім незалежно від національності та віросповідання, за що його іменували Парохом Майданека. В УГКЦ його проголошено покровителем священників.

Блаженна Йосафата Гордашевська (20.11.1869-7.04.1919)

Народилась у Львові. Перша монахиня і духовна провідниця Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, звершувала свою монашу посвяту у служінні ближнім, передусім хворим і дітям, засновниця перших українських захоронок (дитячих садочків) у Галичині. Після тривалої хвороби померла в Кристинополі. Її мощі перебувають нині в Римі в каплиці сестер служебниць.

Блаженний Климентій Шептицький (17.11.1869-1.05.1951)

Народився в с. Прилбичі Яворівського повіту. Брат і помічник митрополита Андрея. Священник і монах-студит, ігумен Унівської лаври, яка в часі ІІ світової війни стала прихистком і єдиною надією на порятунок для багатьох знедолених, в тому числі єврейських дітей. 1947 року заарештований та після довготривалих знущань помер у Володимирівській в’язниці.

Блаженний Северіян Бараник (18.07.1889-26.06.1941)

Народився в м. Угневі біля Белза. Священник, василіянин, ігумен Дрогобицького Свято Троїцького монастиря від 1932 р., громадський діяч, член міської ради, великий приятель молоді. Заарештований НКВС 26 червня 1941, замордований у тюрмі в Дрогобичі. Похований у спільній могилі на цвинтарі по вул. Грушевського в центрі Дрогобича.

Блаженний Яким Сеньківський (2.05.1896-26.06.1941)

Народився у Гаях Великих на Тернопільщині. Священник, доктор богослов’я, монах-василіянин, викладач, ревний місіонер. Закатований 26 червня 1941 в Дрогобичі більшовиками, за свідченями – зварений в казані.

Блаженний Віталій Байрак (24.02.1907-16.05.1946)

Народився в с. Швайківці на Тернопільщині. Навчався в Чортківській гімназії, після якої в 1924 році вступив до василіянського монастиря. В 1933 році висвячений на священника в м. Жовкві, де і розпочав своє священниче служіння. З червня 1941 року став ігуменом Свято Троїцького монастиря в Дрогобичі. Заарештований НКВС 17 вересня 1945 року. Помер в тюрмі від численни побоїв.

Блаженний Зиновій Ковалик (18.08.1903-27.06.1941)

Народився на Тернопільщині в с. Івачові Горішньому. Священник, монах-редемпторист, палкий проповідник і місіонер. Був заарештований НКВС 21 грудня 1940 р. та поміщений до тюрми на ”Бригідках”. Після шестимісячних знущань і катувань блаженного Зиновія розіп’ято на стіні тюремного коридору.

Блаженний Іван Зятик (26.12.1899-17.05.1952)

Народився в с. Одрехова, тепер Польща. Священник, монах-редемпторист, місіонер. 1950 р. заарештований та вивезений до Озерлаґу Тайшерського район Іркутської області, де й помер. За свідченнями, його, ледь живого після побоїв, облили водою і залишили помирати на морозі у Велику П'ятницю, невдовзі блаженний відійшов до Отця.

Блаженний Теодор Ромжа (14.04.1911-1.11.1947)

Народився на Закарпатті в с. Великий Бичків. Духовну освіту здобув у Римі, де був висвячений на священника 1937 року. З 1939 року духівник Ужгородської семінарії та викладач філософії. З 1944 року єпископ Ужгородський. 27 жовтня 1947 року НКВС вчинило замах на його життя. Завдяки Божому провидінню його терміново доставлено в Мукачівську лікарню, але й тут його настигла рука ворога, яка підступно ввела отруту, після чого владикаТеодор помер. Мощі Блаженного вшановують в кафедральному храмі в Ужгороді.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
6.7433 / 4.23MB / SQL:{query_count}