А дружби й не було…

Верховна Рада України проголосувала за рішення, згідно з яким дія “великого договору” з Російською Федерацією припиниться з 1 квітня 2019-го. В українському МЗС пообіцяли розрив ще чотирьох десятків угод із Росією

Підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією
Нарешті! На п’ятому році неоголошеної війни українська влада вирішила розірвати Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (РФ). Ну, як розірвати? Було вирішено просто не продовжувати його дію на наступні 10 років.
Розмови про необхідність розриву так званого “великого договору” з РФ почалися одразу після початку кремлівської агресії в Україні. Але про конкретні кроки щодо цього наша влада згадала лише навесні цього року. З цього часу готувалися, готувалися, а припиняти “дружбу лише на папері” почали в останній момент.

“Пуста” угода

Нагадаємо, що Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією був підписаний 31 травня 1997-го тодішніми президентами України та РФ Леонідом Кучмою і Борисом Єльциним. Але угода набула чинності з 1 квітня 1999-го – після того як країни обмінялися ратифікаційними грамотами. Угоду було укладено на 10 років із нормою про автоматичне продовження її дії, якщо жодна зі сторін не заявить про своє бажання припинити її дію не менш ніж за шість місяців до закінчення десятирічного періоду. Одного разу “великий договір” вже пролонгували: другий десятирічний термін його дії спливає 31 березня 2019-го.
“Великий договір” – це рамковий документ, який мало на що впливав. Але власне на його основі укладались окремі угоди про співробітництво між Україною та Росією в різних сферах – від космічної та військово-технічної до наукової та культурної.
“Для України ключове значення мало визнання територіальної цілісності. Що ж стосується Росії, то її головний інтерес – Договір про базування Чорноморського флоту. Це, звичайно, те, що “вистрілило” проти нас”, – зазначає професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” ім. І. Кучерева Олексій Гарань у коментарі “Сегодня”.
Так, у “великому договорі” зазначено, що Україна і Росія “будують  відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання  спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод,  співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов’язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права”.
Але про те, як Росія “не втручається” у справи інших країн і “дотримується” міжнародного права, ми знали давно, а з початку 2014-го на власній шкурі відчуваємо й кремлівську “повагу” до нашої територіальної цілісності. Зрештою, різні експерти визнають, що навіть до 2014 року офіційна Москва не додержувала умов “великого договору”.

Дочекалися зручного моменту

Те, що наша держава не розривала цю рамкову угода з РФ одразу після анексії Криму чи окупації частини Донбасу, представники нашої влади пояснювали тим, що “великий договір” Україна використовувала під час підготовки позовів проти Росії до міжнародних суддів. А доповідаючи в парламенті 6 грудня, заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця намагався пояснити, що припинення дії договору зараз вже не впливає на обов’язки Росії, які виникли до моменту його припинення. Тобто впливу на вже передані до міжнародних судів українські позови не буде незалежно від того, розпочалися  судові розгляди чи ні. “Нам потрібен був час, щоби використати дію Договору для розгляду деяких судових справ, а також деяких подань щодо використання міжнародного морського права”, – сказав Сергій Кислиця.
Зауважимо, що в квітні цього року Президент Петро Порошенко пропонував припинити дію лише окремих положень “великого договору”. Але експерти пояснювали, що це неможливо, що можна лише розірвати угоду загалом. Тож зрештою наша влада дочекалася терміну, до якого можна було повідомити РФ про непродовження Договору про дружбу (це де-юре потрібно було зробити до жовтня цього року. – “Львівська Пошта”). 17 вересня Президент України підписав указ про введення в дію відповідного рішення РНБО. 21 вересня наше МЗС передало Росії ноту щодо непродовження “великого договору”, 26 вересня Президент України також повідомив про це Генсека ООН. Тобто Україна додержала необхідної процедури. І на завершення ще мала б проголосувати Верховна Рада України, бо саме вона свого часу ратифікувала цей документ.
У четвер, 6 грудня, парламент підтримав президентський законопроект про припинення договору – 277 голосів “за” (більшість фракцій підтримали це рішення, жодного голосу не дав тільки “Опозиційний блок”, від депгрупи “Відродження” лише чотири голоси із 24 можливих, від депгрупи “Воля народу” – шість із 19).
“Припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією звільняє Україну від будь-якого зобов’язання щодо його виконання і не впливає на права, зобов’язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання названого Договору до припинення його дії, відповідно до статті 70-ої Віденської конвенції про право міжнародних договорів”, – зазначено в проголосованому 6 грудня законопроекті. У той же день його підписав спікер Андрій Парубій. На момент здачі номера в друк ще не було офіційної інформації про підписання закону Президентом, але й не було сумнівів у тому, що це відбудеться.
Тільки тут треба розуміти, що будь-які вихваляння президентської команди в майбутньому тим, що Петро Порошенко розірвав “великий договір” із РФ, будуть не зовсім коректними. Наша влада просто дочекалася моменту, коли договір можна було не продовжувати. Діватись уже не було нікуди. Бо якби до жовтня наші Президент і МЗС просто “промовчали”, автоматичне продовження дії “великого договору” ще на 10 років могло стати дуже поганою “історією” для нашої нинішньої влади.

Які договори ще можуть денонсувати

“Відносини між Україною та Росією змінилися в 2014 році, і всі казали, що Договір вже не відповідав реаліям ще з часів Кучми. А оскільки Договір вже не відповідає реаліям і ми все, що можна було, з нього використали, тоді я погоджуюсь, що Президент ухвалив правильне рішення. Нема сенсу далі продовжувати його. Особливо після акту агресії 25 листопада”, – зазначив у ефірі телеканалу “Прямий” політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.
Зауважимо, що позафракційні нардепи-“свободівці”, а також представники фракції “Батьківщина” підготували свої альтернативні законопроекти і вимагали розірвати всі договори, які ще діють між Україною та РФ. Альтернативні законодавчі ініціативи навіть не дійшли до голосування. Але зрозуміло, що критики  нинішнього глави держави з демократичної опозиції ще неодноразово до президентських виборів підніматимуть подібні інформаційні хвилі.
Щодо цього згадаймо, що наприкінці листопада міністр закордонних справ України Павло Клімкін у ефірі телеканалі “1+1” заявляв про те, що українська сторона вже розірвала 48 угод договорів із Росією, ще 40 готується розірвати. Які саме – не уточнив. Цього тижня голова парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко заявила, що МЗС має провести ревізію договірно-правової бази з РФ.
“Робота продовжуватиметься… Перегляд та інвентаризація всіх угод між Україною та Росією. Тобто ті угоди, які вигідні Україні для того, щоб використати їх у міжнародних судах як доказ того, що РФ порушує умови договору в односторонньому порядку, а значить порушує міжнародний порядок. Якщо діятимуть ті договори, які є неактуальними і не допоможуть Україні захищатися в судах, вони будуть припинені або розірвані”, – про це заявила журналістам 6 грудня представник Президента у ВРУ Ірина Луценко.
На думку багатьох експертів, на черзі має бути угода щодо спільного використання Азовського моря та Керченської протоки. Відверта російська атака на українські кораблі, захоплення наших моряків 25 листопада лише довели, що Росія не збирається виконувати цей договір. Якщо ще влітку цього року в нашому МЗС заявляли про те, що про денонсацію угоди з Росією щодо Азовського моря не може бути й мови, бо тоді РФ заявить про територіальний спір, то зараз риторика нашого зовнішньополітичного відомства вже змінилася. На засіданні парламентського Комітету в закордонних справах 5 грудня заступник голови МЗС Василь Боднар припустив, що “на одному з наступних засідань цього комітету ми будемо розглядати законопроект про припинення дії цього договору. Думаю, це на часі, але коли це буде, я вам не скажу”. Як повідомляє УНІАН, дипломат також пояснив: “Міжнародний суд ООН розглядає позови України до Росії “стосовно спонсорування тероризму і стосовно порушення чи дискримінації прав людини в Криму”. Також пішло звернення України стосовно порушення Росією Конвенції ООН з морського права, зокрема що стосується порушення прав щодо Азову і побудови Керченського моста. А оскільки зараз тривають процедури подання і узгодження всіх процесуальних нюансів, питання денонсації договору про Азовське море перебуває на розгляді. Якщо ми в односторонньому порядку денонсуємо дію цього договору, це не означатиме, що ту денонсацію визнає російська сторона. В даному випадку рішення буде прийняте. Але потенціал угоди 2003 року ще повністю не використаний в судових процесах”.
Після  відкритої російської морської атаки 25 листопада і зараз, після непродовження “великого договору” з РФ, знову все більше людей заявляють про необхідність розриву дипломатичних відносин із РФ. Міністр закордонних справ Павло Клімкін вже не раз заявляв про те, що дипломатичних відносин між Україною та РФ і так фактично немає, що в РФ немає українського посла, в Україні – російського, але наші консули повинні продовжувати роботу в Росії, щоб допомагати нашим політв’язням, а також майже 3,5 мільйонам українців, які з тих чи тих причин і далі перебувають на території РФ. От тільки розрив дипломатичних стосунків не обов’язково має припинити консульську діяльність. Європейська правда вже нагадувала про Віденську конвенцію про консульські зносини (від 1963 р), у п. 2 ст. 3 якої зазначено: “Розрив дипломатичних відносин не тягне за собою ipso facto (автоматичного, обов’язкового) розриву консульських зносин”.
Українська влада вже давно намагається переконати громадян, що в умовах гібридної війни, яку розв’язав проти України Путін, відповідати потрібно також гібридно. Не всі в Україні розуміють такий підхід. Понад те, самі представники влади не завжди можуть чітко пояснити свою позицію…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9483 / 4.46MB / SQL:{query_count}