Ілюзія реформи

Українці не довіряють судовій системі. Навіть поява антикорупційного суду навряд чи виправить ситуацію…

Конкурс на зайняття посад у Вищому антикорупційному суді (ВАС) завершився. Ще на початку березня Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ) оголосила імена 39 переможців. І от цього тижня пройдений передостанній етап до призначення суддів ВАС. Нагадаємо, що процедура призначення суддів передбачає, що після організованого ВККСУ конкурсу його результати ще має перевірити Вища рада правосуддя (ВРП). Остання фактично ухвалює найважливіше рішення і може не допустити до призначення когось із претендентів на посаду судді. А вже подання про призначення суддів від ВРП передається на підпис Президентові, і глава держави має 30 днів, щоби призначити суддів. При цьому він не може повернути подання чи відмовити у призначенні будь-кого з кандидатів.
Так от, 18 березня ВРП вирішила, що внесе на розгляд Президента подання про призначення 35 суддів ВАС (із 39 переможців конкурсу). Рішення щодо ще чотирьох кандидатів (по двоє до ВАС та Антикорупційної палати ВАС) Вища рада правосуддя поки що відклала до 28 березня. Тут зазначимо, що 35 суддів – це мінімально необхідна кількість для того, щоб новий спеціалізований суд для корупціонерів зміг запрацювати (і збережена законодавча вимога щодо мінімально необхідних 10 посад в Антикорупційній палаті ВАС). Чинний глава держави може призначити суддів ВАС ще до першого туру президентських виборів (до 31 березня), але тут треба розуміти, що за будь-яких умов суд для корупціонерів не почне справжню роботу ні до першого, ні до другого туру президентських виборів. Та це й не є зараз найважливішим. В черговий раз потрібно зазначити, що навіть коли новий суд вже почне розгляд справ, це аж ніяк не означатиме, що ми одразу ж побачимо великі успіхи в боротьбі з корупцією в Україні. Не для того наші політичні еліти так опираються антикорупційній реформі і так довго гальмували створення нового суду, щоб в один момент здатися з його появою…

Семеро із 35-ти

Серед 35 переможців конкурсу, яких уже підтримала ВРП і про яких уже можна говорити, що вони точно стануть суддями ВАС, 22 судді, 11 адвокатів та двоє науковців. Та цікаво інше: семеро з них у списку “55 негідних”, раніше представленому українськими антикорупційними організаціями. Зокрема, в українських активістів-антикорупціонерів виникали питання щодо суддів Інни Білоус, Андрія Біцюка, Володимира Воронька, Віктора Маслова, Оксани Олійник, Валерії Чорної та адвоката Сергія Мойсака. Ще один кандидат, проти якого виступали активісти, – викладач Володимир Цікало, син екс-начальник Львівського міського управління міліції – чекає на рішення ВРП щодо своєї кандидатури до 28 березня.
“Загалом ВРП цікавилася досвідом у кримінальному судочинстві, причинами низьких доходів та рівнем стресостійкості. Серед іншого ВРП мала питання і до тернопільської судді Інни Білоус, яка виносила рішення про заборону мирних зібрань під час Революції Гідності. Викладач зі “списку 55-ти” Володимир Цікало мусив відповідати на питання щодо адмінпротоколу за керування автом у стані алкогольного сп’яніння. Водночас члени ВРП вирішили оминути питання квартири за 2,4 мільйона гривень, яку в 2016 році придбала мати судді Валерії Чорної”, – зазначають в організації “Трансперенсі Інтернешнл Україна”.
Заради справедливості треба сказати, що всі переможці конкурсу пройшли етап, під час якого міжнародні експерти мали право відсіювати на їхню думку недоброчесних кандидатів. До речі, списки міжнародних експертів та українських активістів-антикорупціонерів не збігалися щодо прізвищ. Українські активісти назвали “негідними” 55 кандидатів, міжнародні експерти мали питання до 49 претендентів і 42 із них “вибили” з конкурсу.

Різні підходи

 
джерело: ti-ukraine.org
У будь-якому разі надалі, вже після початку роботи нового суду, потрібно буде звертати увагу на всіх суддів, які там працюватимуть, а не тільки на тих, у доброчесності яких хтось колись засумнівався. “Окрім семи сумнівних суддів, інша частина – “сірі конячки”, про яких мало що відомо. Яким чином вони здійснюватимуть судочинство, як себе проявлять, ми не можемо сказати”, – зазначив у ефірі Українського радіо член Громадської ради доброчесності (ГРД) Роман Маселко.
Не потрібно плутати ГРД із Громадською радою міжнародних експертів (ГРМЕ). Остання працювала лише під час відбору українських антикорупційних суддів, і мінімум троє із шести членів ГРМЕ могли ініціювати розгляд питання відповідності будь-якого кандидата в антикорупційні судді критеріям доброчесності. В такому випадку на спільне засідання збиралися ГРМЕ та ВККСУ, і щоб кандидат продовжив участь у конкурсі, йому потрібно було мати підтримку більшості від спільного складу Громадської ради міжнародних експертів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. При цьому щонайменше троє з них повинні бути від міжнародних фахівців. Своєю чергою, ГРД – це інституція, що складається з 20 українських громадських активістів, адвокатів, журналістів, які працюють на волонтерських засадах. Вона під час організованих ВККСУ конкурсів, зокрема під час відборів до Верховного Суду, готує свої висновки щодо відповідності кандидатів на посади суддів критеріям доброчесності та професійної етики. Але на відміну від конкурсу до ВАС і повноважень ГРМЕ Громадська рада доброчесності не має права вето, а її висновки суддівська комісія легко долає двома третинами голосів від свого загального складу.
Зазначимо, що українські активісти-антикорупціонери позитивно оцінюють внесок міжнародних експертів у відбір українських суддів ВАС. І зовсім іншими є оцінки конкурсу до Верховного Суду.
“Відсутність очевидно недоброчесних кандидатів серед переможців конкурсу до антикорупційного суду – це результат роботи Громадської ради міжнародних експертів. Натомість у конкурсі до Верховного Суду, який проводили без участі міжнародних експертів, ВККСУ подолала або проігнорувала майже 54% висновків громадськості щодо недоброчесності кандидатів. ВККСУ показала неспроможність якісно добирати суддів навіть після того, як міжнародні експерти продемонстрували європейський стандарт роботи суддів”, – зазначали в Центрі протидії корупції.
А в контексті антикорупційної реформи не можна зосереджуватися на виключно Вищому антикорупційному суді і забувати про Верховний Суд (ВС). Адже касації в корупційних справах розглядатиме Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду.

Чинник Верховного Суду

Питань до відбору суддів Верховного Суду дуже багато. Після першого конкурсу до оновленого ВС, який завершився у 2017-ому, до Верховного Суду потрапили 29 осіб, щодо котрих негативні висновки підготувала Громадська рада доброчесності. Дорадчий голос ГРД просто проігнорували. І якщо брати до уваги окремо Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, то туди після першого конкурсу потрапило п’ять осіб із негативним висновком ГРД.
“Серед них В’ячеслав Надставний і Сергій Слинько, які приймали політично вмотивовані рішення у справах Павличенків і Луценка. Головою суду став Станіслав Кравченко, якого ГРД звинувачувала у вказанні неправдивої інформації в декларації”, – пише у своїй англомовній статті для Euromaidan Press керівник проектів громадської організації “Фундація DEJURE” Ірина Шиба.
Другий конкурс до оновленого ВС стартував паралельно з конкурсом до Вищого антикорупційного суду. В підсумку ВККСУ відхилила 16 із 31 негативного висновку щодо кандидатів від Громадської ради доброчесності. На розгляд ВРП потрапило загалом 78 кандидатур до ВС, включно із 16, щодо яких були сумніви в доброчесності. І цього тижня Вища рада правосуддя вирішила внести на розгляд Президента подання на призначення до Верховного Суду 69 осіб, включно із 10 “сумнівними”. Лише одному з кандидатів ВАП відмовила, решта – в режимі очікування. Але коли буде ухвалене остаточне рішення, не повідомлялося…
Що цікаво, серед тих, що потрапили до ВАС після другого конкурсу, знаходимо чотирьох нині чинних представників Вищої ради правосуддя – органу, який фактично ухвалює остаточне рішення щодо призначення суддів. Це Ігор Бенедисюк (голова ВРП), Наталя Волковицька, Микола Гусак і Тетяна Малашенкова. Ще, що цікаво, в режимі очікування рішення ВРП у питанні призначення до Верховного Суду поки залишається екс-суддя Вищого господарського суду, племінник одіозного екс-голови ЦВК Сергія Ківалова Сергій Могил.
Якщо ж повертатися конкретно до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, то під час другого конкурсу на посади в ньому претендувало серед інших двоє кандидатів із негативними висновками ГРД. Одного з них (судді Апеляційного суду Рівненської області Сергія Єремейчука) Вища рада правосуддя вже “пропустила” на нову посаду у ВС. Громадська рада доброченості у висновку щодо цього судді сумнівалася в походженні його статків і звернула увагу на можливу упередженість при розгляді ним деяких справ. Водночас Вища рада правосуддя відклала розгляд матеріалів щодо внесення подання Президентові про призначення до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду іншого “сумнівного” кандидата, екс-судді Верховного Суду України Світлани Вус. Щодо неї в ГРД зазначили, що вона не внесла в декларацію реальні відомості про своє майно і ухвалювала рішення, які порушують права людини.
Зазначимо, що експерти вже давно наполягають на тому, що в складі Верховного Суду потрібно створити окрему антикорупційну палату, куди набиратимуть суддів за тим же принципом, що й до Вищого антикорупційного суду – тобто з правом вето міжнародних експертів. Але наші законотворці ігнорували таку ідею. В підсумку матимемо таку ситуацію, що Вищий антикорупційний суд буде судом першої інстанції, Антикорупційна палата ВАС – відповідно апеляційною інстанцією, але фактично остаточне рішення у корупційних справах ухвалюватиме Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду. Звичайно, тут може бути безліч маніпуляцій. Зрештою, конкурси на посади в ці суди відбувалися за різним принципом.

Потрібне справжнє оновлення системи!

Розуміємо, що які надії не покладали б на Вищий антикорупційний суд, він не зможе існувати окремо від решти судової системи. Тому потрібно говорити не лише про новий спеціалізований суд, а про необхідність якісних зміни у судовій системі загалом, тобто про те, чого не відбулося в рамках розхваленої владою судової системи.
“Члени ВРП не тільки мають вигідніше становище через свій статус, вони мають можливість виключити інших учасників із конкурсу через дисциплінарні справи. Суддя Лариса Гольник, відома в Україні і за кордоном як суддя-викривачка, отримала догану від ВРП якраз перед початком конкурсу до ВАС. Накладення дисциплінарного стягнення завадило Гольник взяти участь у конкурсі і стати суддею ВАС. Нещодавно Верховний Суд визнав таке рішення ВРП незаконним! Щоб забезпечити незалежність Вищого антикорупційного суду, необхідно обрати гідного керівника та інших працівників апарату. Наразі тимчасовим керівником апарату цього суду є екс-прокурор Генеральної прокуратури Олексій Жуков, який має сумнівні політичні зв’язки. А оскільки ще не оголосили про початок конкурсу на постійне місце керівника апарату ВАС, залишається ризик, що Жуков може обійняти посаду голови апарату Вищого антикорупційного суду на постійній основі без будь-якого конкурсу. ВРП все ще може тиснути на суддів антикорупційного суду через дисциплінарні скарги, як це вони робили у випадку з Гольник… Для зменшення цих ризиків необхідно створити незалежну антикорупційну палату в складі ВС за участі міжнародних експертів. Експерти також закликають змінити склад органів суддівського врядування (ВККС та ВРП). До складу цих органів повинні входити щонайменше 50% представників громадськості, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники спеціалізованих ГО) та/або авторитетні іноземні експерти. Тільки такий захід зможе забезпечити належне суддівське врядування”, – зазначає у вже згаданій статті керівник проектів громадської організації “Фундація DEJURE” Ірина Шиба.
І якщо говорити загалом про проблеми української системи судочинства, то не можна оминути питання потреби справжнього оновлення суддівського корпусу. Цього не відбулося… “Лише 6% (від 2038 суддів), які пройшли кваліфікаційне оцінювання минулого року, рекомендували звільнити. Реально за результатами оцінювання не звільнили практично нікого. Реорганізацію судів першої інстанції та апеляційних судів подавали як другий етап реформи. За задумом авторів, це мало б допомогти людям “знайти правду і захистити свої права”. Не допомогло… Операція “Апеляція” провалилася в частині оновлення судів – у грудні 2017 року Президент ліквідував 27 судів, замість яких створені 26 “нових”. Фактично об’єднали два суди, а решту просто перейменували. У підсумку “реформи” до апеляційних судів не призначили жодного нового суддю, а голови “старих” судів успішно очолили “нові”. Крім табличок, на апеляційному рівні мало що змінилося. Хіба що підвищилася лояльність голів судів до політичної влади, яка тримала цей процес під безпосереднім контролем, – рішення про їхнє переведення ухвалював особисто Президент. Подібна ситуація і з оновленням судів першої інстанції. Невдовзі буде вже два роки, як триває добір на посади суддів, але результату у вигляді бодай одного нового призначення досі немає! Тепер на кожного служителя Феміди лягають справи відсутніх колег, а в деяких судах не залишилося жодного судді”, – пишуть у статті на сайті Українська правда Ірина Шиба і директор “Фундації DEJURE” Михайло Жернаков.

І не забути про незаконне збагачення

Проблем в української Феміди багато, але, повертаючись до викликів, які стоятимуть перед Вищим антикорупційним судом після початку його роботи, не можна оминути скасування Конституційним судом (КС) статті Кримінального кодексу України (№368-2), яка передбачала покарання для чиновників за незаконне збагачення. Цікаво, що заступник голови ВККСУ Станіслав Щотка, як повідомляє Німецька хвиля, вже заявив, що антикорупційному суду буде чим зайнятися, адже туди скеровуватимуть справи – за підсудністю – за 19 статтями ККУ. Тож вилучення з цього переліку одного пункту начебто не залишить суддів без роботи.
Позиція, м’яко кажучи, дивна, адже одна річ, коли посадовця ловлять на хабарі, і зовсім інша, коли топ-чиновник, політик чи якийсь суддя володіє таким майном і витрачає стільки, що в десятки разів перевищує задекларовані ним доходи чи доходи всієї його родини.
Західні союзники України своє слово вже сказали: потрібно повернути кримінальну відповідальність за незаконне збагачення посадовців! У той же час представники західних держав вимагають повернути статтю про незаконне збагачення без поспіху. Адже в українському парламенті зареєстровані вже 13 відповідних законодавчих ініціатив, але щодо всіх є застереження включно з президентською. Тож варто розробити один узгоджений законопроект, який би відповідав Українській конституції та міжнародним стандартам.

Залежність і КС

Водночас рішення КС щодо статті про незаконне збагачення в черговий раз відкрило ще одну велику проблему – політичну залежність нашого Конституційного суду. Не можна забувати, що чинний Президент не відкликав двох суддів КС, призначених ще за квотою Віктора Януковича. І не можна не звертати уваги загалом на процедуру призначення суддів КС. Із 18 суддів по шість призначає Президент, з’їзд суддів України і парламент. Так відбуваються три конкурси. При цьому нардепи у ст. 208-4 Регламенту ВРУ прописали норми, що за парламентською квотою пропонувати кандидатури на посади суддів КС можуть лише депутатська фракція (депутатська група), група позафракційних народних депутатів у кількості не меншій за кількісний склад найменшої депутатської групи. Як за таких умов уникнути політичного впливу на суддів КС, не кажучи вже про питання конституційності такої норми Регламенту ВРУ? Зауважимо, що під час призначення суддів КС за квотою Президента та з’їзду суддів кандидати самостійно подають свої кандидатури. Торішньої осені 47 нардепів звернулися до КС із проханням перевірити конституційність положень ст. 208-4 Регламенту ВРУ. Проте Третя колегія Першого сенату КС у відкритті конституційного провадження відмовила. Остаточне рішення щодо того, чи відкривати, чи ні відповідне конституційне провадження, мала ухвалити Велика палата КС і в січні цього року це питання розглядала, але поставила його на паузу.
“Нема заперечень, що конституційні зміни 2016 року, які мали забезпечити професійність та незалежність суддів КСУ, на практиці не реалізовані. Сьогодні ми бачимо два кроки для вирішення такої ситуації. Перший – скасування статті 208-4 Регламенту ВРУ, яка політизує відбір суддів парламентом, другий – внесення змін до Закону України “Про Конституційний суд України” для формування такої конкурсної комісії, яка, згідно зі статтею №368-2, може забезпечити відбір суддів, які відповідають двом новим критеріям, – високі моральні якості та визнаний рівень професіоналізму”, – зазначила під час експертного обговорення 18 березня Юлія Кириченко, керівник проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ, член ради “Реанімаційного пакету реформ”.
Але знову ж таки пропозиції експертів не завжди знаходять своє втілення. І якщо говорити про майбутнє, то наступному президентові (хто б ним не став чи залишився) і парламенту (які партії туди не потрапили б) потрібно буде шукати політичну волю, щоб у рамках своїх повноважень ледь не з самого початку здійснювати судову реформу. От тільки такої політичної волі в нинішніх політиків – що від влади, що від опозиції – на жаль, поки не видно…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7845 / 4.55MB / SQL:{query_count}