Порошенка не люблять, але, можливо, він все-таки переможе. Чому?

Не хочеться перетворення України з держави, яка все ж має європейські перспективи, на “сіру зону” під боком у Росії з ризиком дефолту

Дедалі частіше можна зустріти роздуми людей, які не голосували за Порошенка у першому турі та навіть не планували цього робити у другому. Але ситуація змушує їх замислитись над тим, що ж ми ризикуємо отримати як альтернативу чинному “гаранту”.
Спершу про нього. Віддаючи належне результатам євроінтеграції – безвізу, Угоді про асоціацію з ЄС, доволі інтенсивним контактам з НАТО, а також з США, не можна не зазначити, що суспільний запит у 2014 році стосувався не лише цього. Також і стосовно Томосу, який залишиться в історії важливою віхою, чи помітних змін в армії. Або енергетичної незалежності від Росії, декомунізації чи підтримки української мови.
Та цього замало. Бо люди хотіли насамперед справедливості. Як в плані боротьби з корупцією, тобто реальних тюремних термінів для високопосадовців-крадіїв. Так і в плані виправлення кричущої соціальної нерівності, зростання добробуту тощо. Після Євромайдану ми також мріяли, що Україна стане державою рівних можливостей, запрацюють соціальні ліфти. Аргументи ж з боку влади про те, що всьому цьому завадила російська агресія можна сприймати лише частково. Хоча удар по економіці війна нанесла потужний.
Та порівняння того ж Порошенка, при всьому критичному ставленні до нього, і його конкурента Володимира Зеленського, змушує багатьох не просто поставити галочку у бюлетені навпроти прізвища чинного президента. А сприймати 21 квітня як день, коли не можна буде пропустити голосування, щоб не привести Україну у повному сенсі до катастрофи.
“Я знаю, що вся ригівська шобла, починаючи від Лєни Бондаренко і закінчуючи Азіровим в екзилі, вітає Зеленського і радіє його перемозі. Вони пишуть про це відкрито. Вони хочуть реваншу – і саме він може їм його забезпечити”, – пише відома журналістка Зоя Казанжи.
Потрібно було покарати Порошенка в першому турі  Гриценком, Смешком, Тимошенко чи Кошулинським. Але обрати Зеленського в другому – це покарати не Петра, а Україну
Що ж на нас чекає у разі перемоги Зеленського?
Цілком ймовірно, “Приватбанк” буде повернуто колишнім власникам. Тобто Ігорю Коломойському, що ставить під загрозу гроші клієнтів.
Ця справа вже зараз планується до розгляду у судах, і неважко спрогнозувати, на чию користь буде рішення суду після зміни влади. Ми всі заплатили за націоналізацію “Привата” з власних кишень 140 мільярдів гривень. Інакше, якщо б він обвалився, країну накрила б ще одна фінансова криза. У підсумку ми втратимо і ці гроші, і не повернемо ті 5,5 мільярда доларів, які Коломойський раніше вивів з “Привату” за кордон.
Крім того, це означатиме розрив співпраці з МВФ, адже націоналізація “Приватбанку” була однією з його умов. Що потягне за собою відсутність кредитів на погашення боргів, які набрав ще Азаров. З великою ймовірністю, з країни підуть інвестори. Це матиме один наслідок – стрімке збільшення інфляції, зростання цін та перетворення гривні на “фантики”. Нікому не хочеться курсу 50, який після перемоги Зеленського, скоріш за все, таким і буде.
Зеленський – це був би слабкий президент, це вже абсолютно всім очевидно. А отже, буде піддатливим для впливу як вітчизняних олігархів, так і Росії.
Та й загалом, президент у ролі “англійської королеви”, за спиною у якого ділять сфери впливу, навряд чи когось влаштовує.
Абсолютно не можна виключати, що перше, що захоче зробити Путін – це перевірити Зеленського на міцність. Наступ на Маріуполь, Авдіївку? Чому ні? А потім “переговори”, на яких феесбешний полковник зробить з Зеленським все, що захоче. Включно з тим, щоб змусити реінтегрувати ОРДЛО на російських умовах. Тобто знову “повісити” на нас всіх відновлення зруйнованих територій.
На одній із зустрічей Зеленський пообіцяв більше не принижувати українську мову. Не розвивати, не зміцнювати її позиції, а лише “не принижувати”. І це симптом. Не варто мати ілюзій – російський та російськомовний продукт при ньому знову буде охоплювати левову долю радіо- та телеефіру.
Холодний душ, який Порошенко отримав в першому турі, змусив його зробити висновки
Зрештою, те, що Зеленський так бреше з приводу здачі аналізів переконує у тому, що він цілком може вживати наркотики. Наплутав з датами у довідці, забір крові робив актор серіалу “Свати”. Загалом, Зеленський пішов здавати аналізи не до державної сертифікованої лабораторії, а у клініку до свого колишнього бізнес-партнера, громадянина Росії Пальчевського. Останній не тільки активного агітує за свого друга наканалах Медведчука, але й виступає на російських пропагандистських ток-шоу.
Отримати результати аналізів на наркотики за пару годин, як намагається показати Зеленський, неможливо. Він здав кров, але не став здавати нігті і волосся, де найдовше зберігаються сліди наркотичних речовин. Довіри в цьому питанні до нього немає.
Не хочеться перетворення України з держави, яка все ж має європейські перспективи, на “сіру зону” під боком у Росії з ризиком дефолту.
Відчуття проросійського реваншу теж неухильно зростає. Вже прямо лунають погрози розправи над патріотами і ветеранами, якщо Зеленський переможе. А від плескоту у долоні, який лунає у російських телеефірах, хочеться затулити вуха.
Варіанти вибору були у нас в першому турі. Але утнули таке, що провели до другого туру саме того, хто заслужив принаймні політичної відповідальності за те, що не виправдав сподівань суспільства. Потрібно було покарати Порошенка Гриценком, Смешком, Тимошенко чи Кошулинським. Але обрати Зеленського – це покарати не його, а Україну.
У Порошенка так чи інакше все буде добре, він має гроші і дасть собі раду. А що буде з нами і з нашими дітьми? Ми залишимося беззахисними перед зазіханнями Росії, скоріш за все без міжнародної воєнної та фінансової підтримки.
Підприємець та блогер Олексій Давиденко зазначив: “Краще все ж повільний євроремонт з Порошенко, ніж позавчорашні аналізи від Зеленського”.
“Я дуже свідома всіх мінусів і косяків, які були допущені президентом Порошенком. Але я знаю, що цей холодний душ, який він отримав в 1 турі, змусить його робити жорсткі висновки. В першу чергу, для самого себе”, – додає Зоя Казанжи.
Євген Булавка,
політолог 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8219 / 4.39MB / SQL:{query_count}