Президентство з першого дубля

Володимир Зеленський проходитиме тести на “політпридатність” ще до офіційного вступу на президентський пост

фото: censor.net.ua
Торжество демократії, популізму, розчарування, невизначеності та віртуальних героїв… 21 квітня українці обрали новим президентом Володимира Зеленського – відомого шоумена без будь-якого політичного досвіду, без чіткої програми розвитку держави. За два дні до голосування в другому турі президентських виборів під час дебатів на НСК “Олімпійський” (хоча знову ж таки це було шоу, а не дебати!) Зеленський заявив, що він не політик, а вирок нинішній політичній системі в державі. І сліпа віра величезної кількості українців у нового політичного месію перемогла. На шостому році війни, яку веде проти нас Російська Федерація, українці змінюють Президента і Верховного головнокомандувача.

Виборчий парадокс

Звичайно, Зеленський ще не президент. Центральна виборча комісія (ЦВК) ще встановлюватиме офіційні результати виборів (на це законом відведені до 10 днів). Але й екзит-поли в день повторного голосування та опрацьовані ЦВК дані електронних протоколів із виборчих дільниць демонструють колосальний розрив між Володимиром Зеленським та ще чинним главою держави Петром Порошенком. 23 квітня ЦВК завершила опрацьовувати електроні протоколи, і Зеленський набирав 73,22% голосів, натомість Порошенко – 24,45%. А це, відповідно, голоси понад 13,5 млн виборців і голоси понад 4,5 млн виборців.
“В Україні такого не було. Я, відверто кажучи, теж думав, що все-таки розрив скоротиться, так думали досить багато аналітиків. Поясню чому: згадаймо 2010 рік, коли в другий тур вийшли Тимошенко та Янукович. Розрив між ними у першому турі становив 10%. Тоді відбулася наступна ситуація: кандидати, які не вийшли в другий тур (Ющенко, Яценюк, Гриценко, Тягнибок), не закликали своїх виборців голосувати за Тимошенко, але тоді їхні виборці не послухали їх, і більшість із них проголосували за Тимошенко як за менше зло, як ідеологічно ближче до цього електорату, який ми умовно називаємо постмайданним. У підсумку Тимошенко фактично подвоїла свій результат у другому турі –програла з мінімальним розривом 3,5%. Що відбулося цього разу? Кандидати, які не вийшли до другого туру (Тимошенко, Гриценко, Смешко, Ляшко), не закликали своїх виборців голосувати за Порошенка. Вони зайняли нейтральну позицію, навіть робили реверанси в бік Зеленського. І в даному випадку цей державницький постмайданний електорат у більшості віддав свої голоси за Зеленського. Порошенко додав 10%, але бачимо, що розрив все одно збільшився. І тут виник певний парадокс. У 2010 році війни не було, але люди розцінили Януковича як більшу небезпеку. Зараз війна, але люди від цього абстрагувалися і проголосували за Зеленського. За кандидата, про якого ми насправді знаємо дуже мало… Є феномен популізму і є феномен нових технологій – насамперед, робота кандидатів у президенти із соціальними мережами. Ми бачили цей феномен популізму в США, на Брекзиті, у багатьох інших країнах. Але, на жаль, унікальність України полягає в тому, що люди обрали людину, яка реально не висловлювалася в ході кампанії. Люди голосували за телевізійний образ. Це феномен. Як на мене, дуже небезпечний. Я казав під час кампанії, що Зеленський має право йти у політику, претендувати на успіх. Але якщо подивитися на західні країни, то там люди з шоу-бізнесу, неполітики, спочатку заходили в парламент, показували свою команду, працювали в парламенті, набиралися досвіду, а потім уже ішли далі. А в нас відбулося зовсім інше”, – зазначив у інтерв’ю Громадському радіо доктор історичних наук, професор кафедри політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучерева Олексій Гарань.
Тепер виникає питання: якщо мільйони українців не хотіли ставити запитання Володимирові Зеленському до дня голосування і легко повелися на політтехнологію “дзеркального кандидата” (різні групи виборців асоціювали Зеленського з політичною позицією, яку підтримують самі, а кандидат тим часом своїм мочанням подобався більшості) та ще й віртуального, то коли нарешті ці виборці почнуть ставити запитання вже переможцеві президентських виборців і, зрештою, самим собі? Соціологи ще до виборів констатували, що серед виборців Зеленського фактично порівну прихильників євроатлантичного курсу України та нейтрального статусу, так само як майже порівну розділилися думки прихильників Зеленського щодо питання можливості надання нині окупованій частині Донбасу автономного статусу. Звичайно, в команді Зеленського заявляли, що не відходитимуть від курсу на ЄС та НАТО. Зрештою, цей цивілізаційний шлях України вже закріплений у нашій Конституції. Так само обіцяли, що не буде поступок агресорові і здачі національних інтересів. Але потрібно буде не лише говорити, але й робити реальні кроки на шляху євроатлантичної інтеграції нашої держави.
Те, що західні лідери дуже швидко після закриття виборчих дільниць в Україні наввипередки вітали Володимира Зеленського з перемогою, це визнання демократичності наших виборів і показник того, що Захід готовий і далі підтримувати нашу державу.
“Звісно, можна сказати, що причиною став лише шалений та цілком передбачуваний (згідно із соцопитуваннями та витоками екзит-полів) розрив між кандидатами. Але згадаймо президентські вибори 2014 року, на яких усі три екзит-поли показали перемогу Порошенка в першому турі та майже чотирикратний відрив від найближчої переслідувачки Юлії Тимошенко (нині відрив – майже втричі). Варто нагадати, що тоді, в першу ніч, майже не було привітань навіть із перемогою у першому турі. Єдиним закордонним лідером, який відразу зателефонував до Порошенка, став президент Польщі Коморовський. Натомість Білий дім привітав переможця лише твітом і лише за добу після виборів. Причина цього – не у відриві переможця. Головна зміна інша. За свою міжнародну легітимність Зеленський має дякувати особисто Порошенкові. Західні політики та лідери думок один за одним перепощували та ретвітили заяву Порошенка, яка пролунала відразу після оголошення результатів екзит-полів. Мовиться про слова Президента про те, що він не просто визнав поразку, а й запропонував новому президентові допомогу. Цей крок доволі звичний для держав Заходу, хоча й там він не є правилом. Ще рідше таке відбувається після жорстких, навіть ворожих кампаній. А для держав пострадянського простору такий мирний перехід влади – небачена дивина. Натомість в Україні це відбувається уже вдруге!” – пише в своїй статті редактор Європейської правди Сергій Сидоренко.
Але сила подальшої міжнародної підтримки України залежатиме від дій нового президента і загалом від нової влади (ще потрібно дочекатися парламентських виборів), щоб не було зовнішньополітичної багатовекторності, як за президентства Кучми.
Що стосується протистояння російському агресорові, мало просто зробити кілька заяв про те, що не відбуватиметься здача українських національних інтересів, потрібно бути готовим до того, що Кремль у будь-якому випадку випробовуватиме новообраного українського президента на міцність, тим паче політично недосвідченого. В цьому великі ризики для нашої країни, але цих ризиків не уникнути.
Повертаючись до того, що Володимир Зеленський фактично ніяк не представив свою програму розвитку держави перед виборами, майже нічого конкретного не говорячи, водночас він не раз заявляв, що нікого не підведе і нікого не розчарує. Але це неможливо! Це найперша брехня! Розчарування обов’язково буде, принаймні з огляду на те, що, як уже зазначалося, надто різношерсті групи виборців із абсолютно різними поглядами привели Зеленського до перемоги. Питання в тому, яких виборців Зеленський і Ко вирішать “зберігати” у довгостроковій перспективі. А подобатися усім “противсіхам” впродовж наступних п’яти років не вийде.
От у команді Зеленського, яка протягом виборчої кампанії кричала про “зубожіння” українців і в усьому звинувачувала Петра Порошенка, зокрема й у рівні тарифів на “комуналку”, вже наступного дня після другого туру виборів заявили, що тарифи – “не зовсім прерогатива президента”. Спікер виборчого штабу Зеленського Дмитро Разумков у інтерв’ю телеканалу ICTV зазначив: “Якщо ми говоримо про корупційну складову, яка часто лежить в основі тарифів, то позиція президента багато в чому може вплинути на процес. Обіцяти, що це станеться через день-два, не можна. Це процес, який буде непростим, цей процес доведеться пройти і Зеленському та його команді, і українському народу”. Так само в команді Зеленського, яка в передвиборчій кампанії використовувала слоган “Весна прийде – саджати будемо”, тепер констатують, що президент не може замінити собою судову систему і вирішувати, кого садити за ґрати, а кого ні.
Що ж, така більш реалістична риторика після виборів не дивує людей, які можуть думати. А що ж із тими виборцями, які повірили в швидке диво?

фото: Олег Огородник

Парламентсько-президентська республіка

У команді Зеленського не можуть не розуміти, що довго втримувати на своєму боці усіх тих понад 13,5 млн виборців, котрі проголосували за цього кандидата в другому турі, буде неможливо. Впливатиме все: і перші законодавчі ініціативи Зеленського на президентському посту, і, відповідно, співпраця з парламентом та урядом, і судовий спір бізнесмена Коломойського проти держави Україна щодо повернення чи компенсації за націоналізований “Приватбанк”. Недарма ще перед другим туром у інформпросторі загострилися суперечки про ймовірність дострокового розпуску Верховної Ради і перенесення парламентських виборів із кінця жовтня на кінець липня. Інтерес команди Зеленського абсолютно зрозумілий: що менше часу між президентськими і парламентськими виборами, то легше конвертувати підтримку виборцями самого Зеленського в підтримку його партії “Слуга народу”. Будьмо відверті, ця партія поки що віртуальна, а потрібно буде показувати, хто ж піде від президента в парламент. І партійним списком також у будь-якому випадку всіх не задовольниш. А так на хвилі президентського успіху та загалом популярності Зеленського, який “ще нічого не зробив”, можна “продати” виборцям будь-який партійний список. Абсурд, але соціологи повідомляли ще перед другим туром президентських виборів, що на той момент чверть виборців, які вже тоді вирішили, що візьмуть участь у парламентських виборах і визначилися, за кого голосуватимуть, готові були віддати свій голос за партію “Слуга народу” – партію, якої фактично ще немає… Зараз багато суперечок щодо доцільності розпуску нинішнього парламенту, якому українці насправді не довіряють.
Зрештою, це традиція. Але потрібно розуміти, якщо наступний парламент просто “ляже” під новообраного президента і не в змозі буде виправляти, коригувати його політику, то в рази збільшаться ризики для держави від обрання політично недосвідченого шоумена президентом та Верховним головнокомандувачем. Наступний парламент не повинен безпідставно перешкоджати запропонованим командою Зеленського реформам, якщо такі пропозиції надійдуть і будуть реалістичними для втілення. Але парламент не може стати інструментом для узурпації влади новим президентом, його командою, офіційною чи неофіційною, або досвідченішими політичними гравцями, які вчасно стануть найближчим оточенням нового гаранта!
Сам Зеленський у інтерв’ю “РБК-Україна” перед другим туром президентських виборів заявляв: “Перевибори ... Дивіться, хлопці. З перевиборами, ви ж розумієте, що є певні законодавчі терміни, ви прекрасно в цьому орієнтуєтеся. Я боюся, що я не встигну. Я ламати закон не буду, порушувати закон не буду. Якщо ми встигнемо в терміни за шість місяців до наступних виборів, коли ми маємо право розпустити парламент… Але ви ж розумієте, що нам це вигідно... Тому з приводу розпуску – будемо робити відповідно до закону…”
А тепер про закон. Після 27 травня новообраний президент не зможе розпустити нинішнє кликання парламенту. Тому важливою стане дата складання Зеленським присяги. Щодо завершення усіх офіційних процедур зі встановлення результатів президентських виборів, то ЦВК має це зробити до 1 травня. Не менш ніж через три дні після підписання протоколу ЦВК “Голос України” та “Урядовий кур’єр” мають оприлюднити результати виборів. І є ще один визначальний в цій ситуації нюанс: відповідно до закону “Про вибори президента України”, переможець виборів складає присягу не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оприлюднення результатів виборів. Відповідно до Регламенту ВРУ, дата урочистого засідання, на якому новобраний президент складає присягу, погоджується між ВРУ та новообраним главою держави. А в разі неприйняття такого рішення визначається Головою Верховної Ради. Тобто зараз від Андрій Парубія залежить, коли відбудеться інавгурація Володимира Зеленського – до чи після 27 травня. А Голова ВРУ вже не раз давав зрозуміти, що нинішнє скликання нардепів допрацює до кінця осені, коли відбудуться чергові парламентьскі вибори, і немає жодних підстав для дострокового розпуску Верховної Ради.
Тепер про підстави розпуску парламенту. В Конституції їх передбачено три, і лише про одну з них можна зараз говорити з “натяжкою” – впродовж одного місяця у Верховній Раді України не сформована коаліція депутатських фракцій. Існування коаліції насправді під питанням, але в регламенті ВРУ щодо цього є законодавча прогалина. Про те, що коаліція розпалася, офіційних заяв не було. Єдине, за що могла б зачепитися команда Зеленського, це сумнівне рішення київського Окружного адміністративного суду, який затребував від ВРУ до 12 березня надати інформацію про персональний склад парламентської коаліції. І начебто такої інформації від парламенту суду не було надано. Принаймні про це писав заступник головного редактора “Дзеркала тижня” Сергій Рахманін, який також пояснював, що судовий позов до адміністративного суду з приводу бездіяльності координаторів коаліції, яка не забезпечила внесення кандидатури міністра охорони здоров’я, подавав позафракційний нардеп Андрій Деркач, а суд вирішив перевірити саму наявність коаліції. Зрештою, юрист Андрій Богдан, “що здійснює юридичний супровід кандидата Зеленського і водночас є особистим адвокатом Коломойського” (Андрія Богдана експерти та ЗМІ називають потенційним претендентом на посаду голови Адміністрації Президента за Володимира Зеленського), вирішив використати вже наявну справу для “підкопу” під парламент.
Однак тут багато “але”. Це і питання до юрисдикції київського Окружного адміністративного суду. Але найважливіше ми вже вказали: нинішній парламент може сам себе вберегти і від дострокового розпуску, і навіть від шантажу розпуском, призначивши інавгурацію новообраного президента після 27 травня.
Інше питання, яку інформаційну кампанію на цьому тлі проводитиме команда Володимира Зеленського. Виборців можуть “годувати” тим, що новообраному президентові, який хоче швидко змінювати політичну систему, ця ж система цілеспрямовано перешкоджає. Зараз лишається тільки здогадуватися, як будуватиме співпрацю з нинішніми парламентом та урядом команда Зеленського (прем’єр Володимир Гройсман доволі розпливчасто заявив про готовність співпрацювати з президентом Володимиром Зеленським за умови відсутності “ідеологічних розбіжностей”). Зрештою, хто буде справжньою командою Зеленського? Адже були радники у виборчому штабі і будуть люди, яких реально пропонуватимуть на посади в рамках повноважень глави держави. Картинка може змінитися. Також цікаво буде спостерігати за тим, скільки нардепів “позеленіють” у парламенті нинішнього скликання. А поки різні фракції ВРУ висунули вимоги до Володимира Зеленського, щоб той розповів про свої заплановані кроки на президентському посту. Знову ж таки хтось вимагає оприлюднення стратегії, як-от керівник фракції “Народного фронту” Максим Бурбак, а популісти одразу озвучують вимоги зниження тарифів, підвищення зарплат і пенсій, як-от лідер фракції “Радикальної партії” Олег Ляшко.

 Мовчанка до інавгурації?

Володимир Зеленський уже дав зрозуміти, що не збирається часто спілкуватися з журналістами. Цілком імовірно, що односторонні відеозвернення замість спілкування та відповідей на суспільно важливі питання стануть такою ж традицією його президентства, як це було під час виборчої кампанії.
Але ще навіть до інавгурації навряд чи Зеленському і Ко вдасться камуфлювати свій світогляд. Володимир Зеленський ще не президент, але його вже потрібно припинити оцінювати, як будь-якого іншого громадянина. А сам він уже повинен розуміти свою відповідальність перед українським народом.
“Перший (насправді один із багатьох) і дуже важливий тест, який визначить моє особисте ставлення до Володимира Зеленського, він проходитиме вже через два тижні. Цей тест називається “День пам’яті і примирення” і відзначається 8 травня. Не 9 травня, у так званий сталінський “День Перемоги”. Вибір простий: Європа чи Росія? Україна чи Малоросія? Так чи ні? Третього не дано. Думай-те! Час пішов”, – зазначив на своїй сторінці у Facebook політтехнолог, ведучий телеканалу “Прямий” Тарас Березовець.
Насправді потрібно оцінити здобутки ще чинного Президента Петра Порошенка в гуманітарній сфері. Щодо Володимира Зеленського і його команди, то від них не раз лунали думки про те, що питання мови, віри, історії поки що треба, так би мовити, винести за дужки. Мовляв, ці питання розділяють українців. От тільки реальність інша: власне це ті питання, чітка позиція щодо яких демонструє, президентом якої країни хоче і збирається бути Володимир Зеленський – європейської України чи “совкової”?
“Другий важливий тест, що значною мірою визначить ставлення до політики Володимира Зеленського, який йому доведеться проходити просто зараз, – це тест на щирість, тест на відстоювання національних інтересів країни. Так сталося, що його попередник Петро Порошенко разом з іншими державниками спромоглися створити велику цивілізаційну подію – сприяти проголошенню незалежної Православної церкви України. Ця подія відновила історичну справедливість уперше за 333 роки. І вона виходить далеко за рамки президентства Петра Порошенка. Одіозний Окружний адмінсуд Києва призупинив перейменування УПЦ МП в Російську церкву в Україні, і це лише перший крок до ревізії історичної логіки, яка має на меті маргіналізувати, а згодом знищити справжню Православну церкву України. Як President elect Зеленський має висловити чітку позицію стосовно майбутнього ПЦУ та філіалу РПЦ в Україні, так званої УПЦ МП. Вибір простий: Україна чи Малоросія? Так чи ні? Думай-те! Час пішов”, – також зазначив Тарас Березовець.
Таких тестів насправді буде ще дуже багато. Один із них – в день майбутньої інавгурації новообраного президента. Зрозуміло, що Володимир Зеленський зачитає текст президентської присяги, але показником буде те, чи далі він виступатиме українською мовою, а чи робитиме традиційні для себе переходи на російську. В побуті кожен послуговується тією мовою, якою хоче. Але тут уже йдеться не про побутове спілкування.
Під час виборчої кампанії команда Зеленського і він сам фактично лише грали в КВН. Але і йому, і всім тим людям, які прийдуть разом із ним до влади, надалі потрібно буде розуміти, що Україна пройшла надскладний історичний шлях до сучасної державності. Усвідомити важливість нинішнього історичного моменту у війні з Росією не лише за нашу територію, а за справжню незалежність нашої держави, за нашу національно-культурну ідентичність. Володимир Зеленський може робити все можливе, щоб бути главою Української держави або стати ще одним непорозумінням на посту президента України…

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.2990 / 4.56MB / SQL:{query_count}