Ctrl + Z + Delete

Щоб дії нового президента не виглядали як реваншизм, він повинен пояснювати свою стратегію і не плювати на Закон. У будь-якому випадку потрібні “запобіжники” від необдуманих рішень

фото: president.gov.ua
Зеленський і Ко, а також значна частина їхніх виборців – це “більшовики” нашого часу. Вони заявляють про “світле майбутнє” для всіх та необхідність руйнування старої системи, але якщо їм і вдасться побудувати щось нове, то вже перші їхні кроки демонструють, що будуватимуть насамперед “для себе”. Вони заявляють про нові правила гри і соціальні ліфти для всіх, але водночас роблять все, щоб відкрилася можливість для узурпації влади. На щастя, в нинішній час вони не можуть вдаватися до фізичної розправи над неугодними, але вже видніються перші паростки інформаційного “терору”: критиків ЗеКоманди оголошують ледь не “ворогами народу”.
Вони прийшли до влади і тепер хочуть збільшити її обсяги, використовуючи всі слабкості нашого суспільства, яке, як продемонстрували результати президентських виборів, у своїй більшості втомилося від війни, що вже шостий рік веде проти нас Російська Федерація.
Вони “підтверджують” свої популістські гасла тезами на кшталт “це бажання народу”, але не хочуть нічого пояснювати українцям, уникаючи оприлюднення стратегічних планів. Тому відверто дратує, коли представники фан-клубу Зеленського заявляють про те, що не потрібно критикувати нового президента, бо він, мовляв, ще нічого не зробив, але у нього все вийде. Що вийде? Що він хоче робити?! Хто про це знає?
Щодня в інформпросторі читаємо чи чуємо повідомлення, що “у Зеленського” щось там заявили без будь-якої конкретики. Але мало хто в нашій країні достеменно знає, як і ким насправді ухвалюються рішення “у Зеленського”. Ті, хто точно це знають, за вивіскою “у Зеленського”.

Вони попереджали…

У таких реаліях ми уже живемо. А найближчі парламентські вибори вирішать, як розвиватиметься ситуація надалі. Або новітні “більшовики” з інстаграму повинні будуть вчитися тому, що таке реальна політика, або матимемо повністю підконтрольний президентові парламент, який даватиме “зелене світло” будь-яким експериментам Зеленського і Ко. Останні, вочевидь, сподіваються на другий варіант розвитку подій, та й соціологи зараз демонструють захмарні рейтинги “Слуги народу”.
Цікаво, що “у Зеленського” раніше вже анонсували методи своєї майбутньої діяльності. “Є єдиний підхід, до якого нам доведеться вдатися – це старий підхід революції: “до основания, а затем”. Інше не працює”, – ще перед другим туром президентських виборів заявляв екс-міністр фінансів Олександр Данилюк (під час президентської виборчої кампанії він був радником Зеленського, а 28 травня президент призначив Данилюка секретарем РНБО, вочевидь вирішивши, що той майстер “на всі руки”).
І президент Зеленський, як ми побачили, приблизно такими методами почав свою каденцію. Підписав указ про розпуск Верховної Ради України (ВРУ) 8-го скликання, хоч для цього не було конституційних підстав. Також всупереч українському законодавству зробив кілька кадрових призначень, про що ми вже писали.

фото: president.gov.ua

“Недолюстровані” над законом

Зараз команда Зеленського переконує українців, що ніякого порушення законів не відбулося. Спочатку з президентського табору лунали заяви про те, що новопризначений глава Адміністрації президента (АП) Андрій Богдан “помилково підпав під люстрацію”, далі були заявив про те, що посади глави АП і його першого заступника були виключені із люстраційного процесу. Але це неправда. У ч. 5 ст. 2 “Закону про очищення влади” зазначено, що заходи з люстрації “здійснюють щодо глави Адміністрації президента України; керівника Державного управління справами, керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їхніх перших заступників, заступників”.
Тож в команді Зеленського вирішили просто жонглювати правом. “Щойно Конституційний суд винесе рішення, що закон про люстрацію в цій частині відповідає Конституції, з того ж дня президент звільнить Богдана як людину, яка повинна проходити заходи щодо очищення влади”, – таку феєричну заяву зробив новопризначений заступник глави АП Руслан Рябошапка. За такою логікою можна порушити будь-який закон, а потім заявляти, що це нормально, поки Конституційний суд (КС) не винесе рішення, що порушена норма є конституційною.
“Ви питали, що зробить Мін’юст для забезпечення виконання Закону “Про очищення влади”? Зробили те, що і робимо вже п’ять років – виконуємо Закон! Сьогодні направляю листа в Адміністрацію президента України з роз’ясненням законодавства про очищення влади і його застосування щодо посади глави Адміністрації президента. Суб’єкт призначення відповідає за проведення люстраційної перевірки і у випадку виявлення факту застосування заборон, передбачених Законом, має звільнити таку особу та надіслати це рішення Міністерству юстиції. Ми вносимо цю особу в люстраційний реєстр. У випадку невиконання вимог Закону “Про очищення влади” остаточне рішення має ухвалювати суд і ми не виключаємо такого варіанту. Для перевірки правильності виконання Закону запитуємо інформацію щодо новопризначених очільників Адміністрації президента. Це абсолютно звичайна усталена практика Мін’юсту, в якій немає ані краплі політики”, – зазначив 23 травня на своїй сторінці у Facebook заступник міністра юстиції Сергій Петухов.

Складні вибори

Зараз команда Зеленського загнала країну у процес дочасних парламентських виборів, які відповідно до указу глави держави мають відбутися 21 липня. 24 травня, після опублікування цього указу, вже стартувала виборча кампанія. Але чи насправді відбудуться ці вибори? Тут не все так однозначно, навіть незважаючи на те, що усі до них готуються.
Конституційний суд вже отримав подання 62 народних депутатів щодо конституційності указу президента України Володимира Зеленського про розпуск Верховної Ради. Ініціаторами збору підписів під цим поданням стали нардепи із фракції “Народний фронт”.
І тепер розпочинається найцікавіше. Зупинити нинішній виборчий процес не може ніякий суд, окрім Конституційного. Але щоб зупинити, потрібно, аби рішення КС з’явилося до дня голосування. КС може визнати подання нардепів як невідкладне і в такому випадку мав би його розглянути впродовж одного календарного місяця. Але як буде насправді – побачимо. Тож пильно слідкуємо за діями Конституційного суду.
“Заява секретаря Центральної виборчої комісії Наталії Бернацької про те, що “жодне судове рішення не зможе зупинити виборчий процес”, межує з правовою єрессю. Виборчий процес може зупинити рішення Конституційного суду, якщо КС виявить невідповідність указу глави держави Основному Закону держави. У такому  випадку  на підставі 150 і 19 статей Конституції виборчий процес буде зупинений. Акт, визнаний неконституційним, підлягає скасуванню, що обнулить правові наслідки його ухвалення.
Зазначимо: право КС розглядати будь-який нормативно-правовий акт, підписаний президентом, не тільки закріплене Конституцією, а й підтверджене рішенням КС від 27 березня 2002 року… Питання   конституційності президентського указу розглядається Великою палатою КС, тобто ухвалення рішення покладається на всіх суддів (сьогодні – 17 осіб), необхідний кворум – 12 осіб, рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосували не менш як 10 суддів. Термін розгляду “справи” не може перевищувати півроку, але якщо конституційне подання буде визнане невідкладним (а це, як мені здається, саме той  випадок), то КС має розглянути його впродовж одного календарного місяця. Якщо гіпотетичне рішення КС про неконституційність президентського указу буде ухвалене після дня голосування, слугувати приводом для скасування результатів виборів воно не може”, – пише у своїй статті “Гра у швидкі “шашечки” перший заступник головного редактора “Дзеркала тижня” Сергій Рахманін.
Та навіть якщо із зупинкою дочасних парламентських виборів через КС нічого не вийде, провести їх, так би мовити, “нормально” зараз вкрай важко. Центральна виборча комісія (ЦВК) звернулася до Верховної Ради та уряду з проханням змінити порядок здійснення публічних закупівель, адже може банально не встигнути із друком виборчих бюлетенів. Зазначимо, що виготовляти потрібно буде удвічі більше бюлетенів, аніж це потрібно було робити для президентських виборів. Адже вибори відбуватимуться у багатомандатному загальнодержавному окрузі та одномандатних мажоритарних округах. “Нинішні вибори є більш складними, враховуючи що вони проводяться як за пропорційною, так і за мажоритарною системами, що породжує цілу низку проблем. Саме така критичність питання про внесення змін до закону про публічні закупівлі стала підставою звернення ЦВК до президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України щодо забезпечення таких змін у відповідності до виборчого закону. Водночас їх потрібно внести у строк, необхідний для проведення саме виборчого процесу внаслідок його швидкоплинності та скороченості. ЦВК досягла домовленостей з першим віце-прем’єр-міністром України Степаном Кубівим про проведення термінової наради робочої групи за участю представників Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, профільних міністерств, Держказначейства для вирішення цих проблем. Адже йдеться про витрачання коштів державного бюджету. Ця робоча група, яка має зібратися 29 травня, повинна вирішити питання щодо правових механізмів забезпечення проведення публічних закупівель під час позачергових виборів народних депутатів України”, – зазначила голова ЦВК Тетяна Сліпачук на брифінгу 27 травня. Вона також заявила, що у випадку, якщо не відбудеться законодавче врегулювання термінів публічних закупівель для забезпечення позачергових парламентських виборів, то ЦВК оголошуватиме тендери за нинішнім законодавством, але нині “встановлений законодавством термін не відповідає строкам, які встановлені у виборчому законодавстві”.
Ось так. І заступник голови ЦВК Євген Радченко на цьому брифінгу ще зазначив, що через процедуру публічних закупівель під загрозою й проведення кандидатами у народні депутати України та політичними партіями передвиборної агітації коштом держбюджету. А відсутність інформаційних плакатів та передвиборної агітації за рахунок бюджетних коштів – це вже порушення прав як кандидатів та політичних партій, так і громадян України на усвідомлений вибір. Тобто ми дуже близькі до того, що ці позачергові вибори перетворяться на парад оскаржень, а легітимність обраного у такий спосіб парламенту і так під питанням ще з моменту підписання Зеленським указу про розпуск ВРУ 8-го скликання і оголошення дочасних виборів.
Водночас у Громадянській мережі ОПОРА, яка традиційно веде спостереження за виборчими кампаніями в Україні, також заявляють про складнощі швидкоплинного виборчого процесу. Адже до 31 травня ЦВК вже має утворити окружні виборчі комісії (ОВК), а 28 травня – це останній день для подання кандидатів до складу ОВК. На цих виборах право на формування ОВК мають загалом 35 партій: шість, які мають депутатську фракцію у чинному складі ВРУ, і 29 політичних партій – суб’єктів виборчого процесу, кандидати у депутати від яких було зареєстровано у загальнодержавному окрузі на останніх парламентських виборах 26 жовтня 2014 року.
Цікаво буде почути від ЦВК, скільки подань на членів ОВК вони отримали і цікаво буде спостерігати власне за формуванням окружних комісій. В ОПОРІ логічно прогнозують масові заміни в ОВК після їхнього формування.
І на що ще потрібно звернути увагу. “Львівська Пошта” вже писала про те, що президент Зеленський, який навіть під час своєї інавгураційної промови вимагав від нинішнього парламенту запровадити на виборах до Ради систему відкритих партійних списків, сам же зрештою пропонував провести дочасні вибори за системою закритих списків, лише відмовившись від мажоритарки і знизивши прохідний бар’єр із 5% до 3%. Але нинішній парламент цю президентську ініціативу провалив. Звичайно, провалив, бо мажоритарка вигідна значній частині нинішніх парламентарів. І також ми вже писали, що парадокс у тому, що збереження корупційної мажоритарки у нинішніх реаліях може врятувати Україну від узурпації влади в одних руках. От тільки усе залежатиме від того, які кандидати будуватимуть свої виборчі кампанії в округах і як зрештою проголосують українці. Всі ж розуміють, що “грошові мішки” із округів не стануть “запобіжниками” небезпечних чи необдуманих рішень президента, а намагатимуться з ним домовлятися.
“Якщо говорити конкретно про Зеленського, то в його інтересах була б жорстка пропорційна модель із закритими списками та високим прохідним бар’єром. Такий варіант обіцяв би йому максимальний електоральний урожай. Однак провести таку модель через Раду неможливо. Можливо було переконати її відмовитися від мажоритарки, погрожуючи достроковими виборами та “купуючи” лояльність частини депкорпусу (від сил, для яких 5-відсотковий поріг критичний) зниженням бар’єру і зняттям заборони на формування блоків. Такий варіант теж обіцяв непоганий куш. Зеленський вчинив інакше. Він одразу (причому в досить образливій манері) оголосив про “розпуск”. Чого в парламенті, чесно кажучи, мало хто очікував. А потім… почав “торгуватися” про відмову від мажоритарки. Дивний хід. Почав би торгуватися раніше – може, й сторгувався б. А якщо вирішив не торгуватися, то треба було просто піаритися – вимагати від Ради відкритих списків. Однак депутати не погодилися б. Зате виборець оцінив би. А так – неув’язка: агітував за відкриті списки під час кампанії, в інавгураційній промові закликав депутатів їх узаконити, а наступного дня сам запропонував жорстку “закриту” модель”, – пише у своїй статті вже згаданий Сергій Рахманін.
Та, очевидно, що команда Зеленського продовжуватиме замилювати очі виборцям. Зараз вони кажуть, що шукатимуть кандидатів від “Слуги народу” за допомогою свого сайту. Що ж, чекаємо на презентацію партійної програми цієї інтернет-партії.
Так само чекаємо на програми і списки кандидатів від інших партій, що стануть учасниками цих політичних перегонів. Та і “старі політики”, і “нові обличчя” не повинні забувати, що форма не може замінювати зміст. Адже, на жаль, вже стає схоже на те, що багато політсил на парламентську кампанію готують римейк президентської кампанії Зеленського.
“Про формування списків на парламентські вибори. Поведінка кількох політичних лідерів нагадує мені ймовірну ситуацію у футболі – команда рік за роком не досягає поставлених чи омріяних цілей попри багаторічне ретельне комплектування, і от новий тренер не бажаючи чи не вміючи розібратися, хто з футболістів не має належної майстерності, хто не має фізпідготовки, хто просто шлангує… щоб підшукати їм заміну, просто приймає рішення всіх звільнити і набирати нових футболістів, які ще не грали у важливих матчах і тому ще нічим себе не заплямували... Очевидно, такі політичні лідери просто нездатні розібратися, хто є хто в сучасній політиці, не знають для яких ролей їм потрібні в команді умільці для успішного результату… То чи є ці особи дійсно політичними лідерами? Чи здатні вони сформувати і привести в парламент, збалансовану “в усіх лініях” команду? Як у футболі – щоб були і ті, хто забиває, і ті, хто руйнує чужі атаки, і плеймейкер, і воротар… Інакше ефективної гри не вийде. Я б порадив цим вождям формувати сьогодні виборчий список приблизно пів на пів. Причому в першу чергу добирати тих, хто уже проявив себе ефективним парламентарем і не піддався корупційним та бізнес інтересам. Поки їх інші не розібрали. А в другу чергу добирати нових людей із тих, хто проявив себе в місцевому самоврядуванні, в громадській діяльності, в політичній чи правовій аналітиці… (включаючи, звичайно, сфери економічної політики, гуманітарної та інших). Причому радив би робити це не кулуарно, закрито від суспільства, а прозоро. Сформувати список ролей, які мають виконувати народні депутати України (наприклад, організація роботи фракції, робота в комітетах, робота з виборцями, робота в регіонах, представництво в міжнародних органах…) і на кожну роль оголосити внутрішньопартійний конкурс. Або й не тільки внутрішньопартійний, якщо хочеться більше залучити нових людей. І створити авторитетну комісію для такого конкурсу, а не самому його проводити. Тоді появляється шанс, що й люди підтягнуться іншої якості – не ті, що шукають виключно самореалізації і тому оббивають пороги всіх партій по черзі, а ті, що хочуть послужити суспільству, реалізувати якісь напрацьовані вже реформи… А вже на з’їзді можна визначити їх послідовність у списку, зважаючи на важливість їхньої ролі та відомість самих особистостей. Звичайно, про політичні цінності та внутрішньопартійну етику поведінки розмова окремо має з кожним відбутися”, – пише на своїй сторінці у Facebook голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.

А що далі?

Як уже зазначалося, саме парламент у багато чому зможе визначати рамки експериментів президента Зеленського. Останній пришвидшив парламентську кампанію і тим самим збільшив шанси на свою однопартійну більшість у ВРУ. Але слово ще має взяти українське суспільство. Ще раз повторимося: найбільша проблема в тому, що стратегія розвитку держави від новообраного президента невідома.
А от дивні заяви, до прикладу, про якийсь “інформаційний” референдум (що це таке?) щодо перемовин з Росією тільки насторожують тих, хто може думати. Насправді завжди потрібно думати: а що потім?
“Впродовж останніх п’яти років ми звикали до думки, що порядок денний нашого майбутнього складається із двох сценаріїв. Один з яких – це Європа, дрейф від імперії, інтеграція в НАТО. Купівля франшизи європейської моделі, яка дає надію на інші правила гри… Ми звикли до того, що ці два порядки денні змагалися один з одним на кожних виборах… Але тепер здається, що цей порядок денний доповнить нове протистояння. Можливо, нова лінія розлому пролягатиме між порядками денними хаосу і порядку. В кожного з них будуть свої прибічники і противники, інвестори й опоненти. І точно така ж різнорідна коаліція може опинитися у програмі порядку. Одні будуть хотіти стійкості для держави, інші – для власного майбутнього. Одні захочуть інститутів і процедур, а інші – персонального політичного довголіття. І якщо вимірювати те, що відбувається, змаганням цих двох порядків денних, то поки що перемагає хаос. А це означає, що на найближчі роки ми можемо зануритися у зону турбулентності. Невизначеності, яка буде складатися із дилетантизму і саботажу. Зі свідомої підлості і неусвідомленої дурості. Результатом чого буде нестабільність, яка дуже скоро втомить мінливого українського виборця. І створить у нього протилежний запит. Наприклад, на сильну руку”, – пише у колонці в журналі “Новое Время” відомий журналіст, ведучий телеканалу ICTV, оглядач “Крим.Реалії” Павло Казарін.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.4095 / 4.56MB / SQL:{query_count}