Непрості стосунки з МВФ

Українська влада і далі чекає на нову кредитну програму від Міжнародного валютного фонду. Але на заваді конкретним домовленостям стоять намагання колишніх власників повернути “ПриватБанк” і питання ринку землі

Незважаючи на різноманітні суперечливі заяви оточення Володимира Зеленського на початку його президентської каденції і всілякі домисли, що виникали в інформпросторі, нинішня українська влада намагається зберегти взаємовідносини з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Принаймні і президент, і прем’єр вже неодноразово публічно заявляли про те, що Україна співпрацюватиме з МВФ. Зрештою, в них зараз невелике поле для маневрів: можна скільки завгодно обіцяти українцям золоті гори, але на тлі анонсів п’ятирічного плану зростання економіки перед нашою державою вже пік виплат за попередніми кредитами і боргами. І якщо МВФ відвернеться від України, не потрібно буде сподіватися й на допомогу інших міжнародних фінансових організацій чи залучення якихось серйозних інвестицій.
Нагадаємо, що в грудні 2018-го після понад півторарічної перерви Рада директорів МВФ затвердила нову 14-місячну програму стенд-бай для України обсягом майже 4 млрд USD, у рамках якої виділили перший транш – 1,4 млрд USD. Отримання ще двох траншів по 1,3 млрд USD очікували за підсумками перегляду виконання умов програми в травні та листопаді цього року. Але не склалося… У травні Фонд тільки почав “приглядатися” до нового українського президента, а ще вирішив чекати на парламентські вибори. Вони відбулися дочасно у липні. І, зрештою, нова українська влада дійшла до того, що нам потрібна нова програма співпраці з МВФ. Та восени місії Фонду вже двічі прилітали в Україну і двічі покидали її без конкретних домовленостей із владою. Востаннє на даний момент місія МВФ пропрацювала в Україні з 14 до 22 листопада.
В нашому уряді усіх заспокоюють, мовляв, усе гаразд, перемовини триватимуть, і далі сподіваються на нову програму розширеного фінансування від МВФ  на 5-6 млрд USD. Тут треба зауважити, що раніше в уряді висловлювали сподівання на те, що Україна може отримати перший транш за новою кредитною програмою ще до кінця року, але зараз такий подарунок “під ялинку” виглядає малоймовірним.

Із чим поїхали “ревізори”?

“Місія МВФ віддала належне суттєвому прогресу, який був досягнутий за останні кілька місяців на шляху розвитку реформ і дотримання виваженої економічної політики. Місія досягла помітного подальшого просування в дискусіях про заходи і реформи, які могли б лягти в основу нової програми, підтриманої МВФ. Серед таких кроків – заходи в грошово-кредитному, податково-бюджетному і фінансовому секторах, так само як і реформи, спрямовані на поліпшення бізнес-середовища, посилення верховенства права та нарощування економічного зростання. Дискусії триватимуть наступного тижня”, – таку заяву зробили в МВФ 23 листопада за підсумками тижневої роботи його місії в Україні.
“Ми провели конструктивні перемовини. Місія оцінила істотний прогрес, досягнутий за останні кілька місяців. Ми продовжуємо роботу над новою програмою у тісній співпраці”, – про це 23 листопада заявив український прем’єр-міністр Олексій Гончарук. Так само намагалася випромінювати впевненість і очільниця міністерства фінансів Оксана Маркарова.
“Мінфін підтверджує досягнення значного прогресу і узгодження дуже багатьох параметрів майбутньої програми. Ті, що регулярно читають заяви МВФ, помітили, що в них немає фрази після “але”. Зради немає. Активно просуваємося до узгодження програми”, – зазначила Маркарова на своїй сторінці у фейсбуці.
Як бачимо, Україну в МВФ стримано похвалили, але про позитивні рекомендації для Ради директорів Фонду (а вона, власне, й має затвердити нову кредитну програму) не мовилося. Лише про продовження дискусій. Якихось додаткових офіційних повідомлень на момент здачі цього номера нашої газети до друку не було. ЗМІ повідомляють, що Рада директорів Фонду востаннє у цьому році може зібратися на засідання 10 або 11 грудня, і якщо до цього часу не буде остаточного рішення щодо програми для України, то нам доведеться чекати на це рішення вже після нового року. Та зараз існують серйозні небезпеки для зриву перемовин загалом.

Чий буде банк?

Відомо, що чи не найбільшою проблемою в перемовинах між нинішньою українською владою і МВФ є питання ймовірного повернення націоналізованого “ПриватБанку” його колишнім власникам, зокрема одіозному бізнесменові, ексголові Дніпропетровської ОДА Ігорю Коломойському. Ще після вересневого візиту місії МВФ у Фонді назвали причини низького економічного зростання України: “Слабке бізнес-середовище, недоліки в законодавчій системі, наскрізна корупція, а також той факт, що у великих галузях економіки домінують неефективні державні підприємства або олігархи, що стримує конкуренцію та інвестиції”.
Президент Зеленський публічно запевняв, що у всіх суперечках щодо “ПриватБанку” буде на боці держави, але, вочевидь, у МВФ побоюються впливу Коломойського на нинішню владу в Україні. Зеленський сам був бізнес-партнером Коломойського, канал, який належить останньому, активно допомагав Зеленському під час його виборчої кампанії, керівником Офісу президента є колишній юрист Коломойського Андрій Богдан. Останнім часом загострюється боротьба різних груп впливу всередині президентської команди,  і сам Зеленський дуже повільно почав реагувати на скандальні публічні випади Коломойського.
Тут потрібно нагадати, що після націоналізації “ПриватБанку” в 2016-ому його  довелося докапіталізувати із державного бюджету на понад 155 млрд грн. У травні 2017-го журналісти програми “Схеми” (спільний проєкт Радіо Свобода і телеканалу “UA:Перший”) показали, що напередодні націоналізації “ПриватБанк” оформив 110 млрд грн кредитів на понад 30 фірм, більшість із яких мали ознаки фіктивності. Та після всього цього Ігор Коломойський намагається повернути собі банк, докапіталізований за гроші українських платників податків.
18 квітня цього року Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов бізнесмена Ігоря Коломойського до Національного банку і уряду, визнавши націоналізацію у 2016-ому “ПриватБанку” незаконною. Через Господарський суду Києва Коломойський намагається досягти визнання недійсним договору про викуп банку Міністерством фінансів і, відповідно, повернути собі акції “ПриватБанку”. Розгляд цієї справи Господарський суд Києва тимчасово призупинив 17 жовтня. Адже 19 грудня Шостий апеляційний адмінсуд ще має розглянути апеляційну скаргу держави щодо рішення столичного Окружного адмінсуду з приводу незаконності націоналізації банку.
22 листопада стало відомо, що МВФ висунув вимогу українській владі ухвалити спеціальний закон, який заборонить повернення націоналізованих банків попереднім власникам. Про таку вимогу, посилаючись на свої джерела, повідомили агентство Reuters, “Економічна правда”, а також екснардеп Сергій Лещенко. Водночас різні ЗМІ із посиланням на джерела в уряді подають різну інформацію про те, чи відповідний законопроєкт уже розроблений, чи лише готується. Тож навіть за умови, що такий законопроєкт справді буде переданий до парламенту, інтригою залишається, що відбудеться швидше – ухвалення закону чи якесь нове судове рішення, що може вплинути на майбутню долю “ПриватБанку”.
“У МВФ вважають неприйнятним будь-який компроміс із колишніми власниками “ПриватБанку”. Навіть прийняття спеціального закону, який нібито повинен гарантувати неповернення банку його колишнім власникам, не розглядається як адекватна гарантія… Тож вирішальним буде 19 грудня: у цей день Шостий апеляційний адмінсуд розгляне апеляційну скаргу держави на рішення Окружного адмінсуду від 18 квітня про скасування націоналізації “ПриватБанку”. До суддівської колегії ввійшли Євген Чаку, Євген Мезенцев і Віталій Файдюк. Усі ці судді, виходячи з реєстру судових рішень, мають досвід розгляду справ, пов’язаних із “ПриватБанком”, і не на користь держави… Якщо і в грудні рішення суду буде на користь олігархів, то МВФ може припинити співпрацю з Україною”, – мовиться в матеріалі інтернет-видання “Новое время”.
Зрештою, нагадаємо, що ще у червні Національний банк України опублікував звіт, в якому мовилося про те, що найбільшими викликами для фінансової стабільності України є несприятливий для держави розвиток подій навколо “ПриватБанку” та паузу в співпраці з МВФ. А ці два питання взаємопов’язані.

Коломойський тисне

Зауважимо, що на тлі перемовин України та МВФ Ігор Коломойський продовжив свої інформаційні атаки. Ще із самого початку президентства Зеленського публічно роздавав “поради” владі. Приміром, раніше він заявляв про те, що Україні потрібно оголосити дефолт. Добре хоч, що представники нинішньої влади таку ідею одразу відкинули.
А в нещодавньому інтерв’ю The New York Times, опублікованому за день до останнього приїзду місії МВФ в Україну, Коломойський заявив, що для України настав час відмовитися від Заходу і налагоджувати відносини з Росією, замінити кредити від МВФ російським фінансуванням.
Також із приходом місії МВФ в Україну збіглася акція протесту працівників Нікопольського феросплавного заводу (належить Ігорю Коломойському) біля офісу наглядової ради “ПриватБанку” в Києві. Також, щоб, вочевидь, “пограти м’язами”, Нікопольський феросплавний завод на аукціоні ProZorro купив на рік право на експлуатацію парковки біля головного офісу “ПриватБанку” в Дніпрі.
І ще один випад: під кінець роботи місії МВФ у Києві Коломойський в коментарі Kyiv Post заявив: “Міжнародний валютний фонд знає, що “ПриватБанк” буде повернуто мені найближчим часом”. Водночас зауважимо, що керівник Офісу президента Андрій Богдан, також у коментарі Kyiv Post, зазначив, що Коломойський намагався привернути до себе увагу.
Ситуація лише загострюється, і вже скоро ми зможемо побачити, чи влада виконуватиме свої обіцянки і захищатиме насамперед інтереси держави. Поки ж бізнесмен Ігор Коломойський намагається показати, що він всесильний в Україні.
“Двічі поспіль місія Фонду прилітає в Україну і двічі поспіль не може досягти домовленостей. І це лякає. Бо якщо вже удруге поспіль українська влада не може переконати місію МВФ у своїй відданості реформам, то це означає, що може трапитися і втретє. І це означає, що впевненість ринків може похитнутися. Та сама впевненість, яка, зокрема, зробила гривню такою сильною цього року. Та впевненість, яка базується на переконанні, що здоровий глузд завжди переможе і українська влада розуміє, як критично важлива співпраця з МВФ. Лякає й інше. Українська влада консолідована як ніколи. Є президент, прем’єр-міністр і монобільшість. Все це – одна команда. А отже, вони не можуть казати, що політичних можливостей немає. Вони є. Бракує чогось іншого. Що знову стало на шляху співпраці? Точніше хто? Ім’я, яке не можна називати. З прізвищем Коломойський. Місія МВФ залишила Україну минулого разу з простим меседжем. Українська влада має довести, що не будуть перейдені ключові червоні лінії. Це домовленості з Коломойським і незалежність центрального банку. Українська влада не довела. Скажімо прямо, український президент не довів як людина, котра володіє всією повнотою влади. Ба більше, коли місія МВФ повернулася, Коломойський влаштував показову демонстрацію сили як вербально, через інтерв’ю, погрожуючи забрати банк назад, як силою і підконтрольними судовими рішеннями, так і діями. Це і протести під час переговорів, і дії українських силовиків щодо незалежного Національного банку. І все це дозволив зробити президент… В Україні зараз зростання економіки. Сильна гривня унаслідок припливу інвестицій, зокрема в українські ОВДП. Вартість українського боргу знижується. Картина позитивна. Але все це базується на впевненості інвесторів у тому, що Україна наразі у співпраці з МВФ. Тому Україні довіряють і дають гроші. Заберіть цеглинку МВФ – і вся конструкція завалиться. А вже з березня Україна має погашати великі зовнішні борги. За наявності програми МВФ неважко вийти на ринки, залучити необхідні ресурси і рефінансувати борг. Без програми МВФ доведеться зносити золоті зуби на Майдан. Щоправда, як показує практика, українці схильні швидше нести туди шини. Зеленський повинен прийняти рішення. Що йому важливіше. Світ із Коломойським або економічне майбутнє України…” – написав на своїй сторінці у фейсбуці інвестиційний банкір, експерт Dragon Capital Сергій Фурса.
Якою зараз є реакція Зеленського на цю ситуацію? Тільки більш ніж через тиждень від часу публікації заяв Коломойського у The New York Times про розворот України до Росії президент Зеленський, відповідаючи на запитання журналістів у Очакові, заявив: “Я хотів би, щоб я як президент думав про міжнародні відносини і вектор України все ж таки, а не будь-який бізнесмен. Мені здається, що це правильно. Я, уряд, суспільство, це рішення все ж таки державне”. І 26 листопада під час візиту в Естонію Зеленський, також відповідаючи на запитання журналістів, зазначив, що “Коломойський не є президентом України, він є громадянином, а більшість громадян України обрали європейську інтеграцію і курс на Євросоюз”.
Щодо конкретно ситуації з “ПриватБанком”, то за пів року своєї президентської канденції Зеленський украй рідко публічно коментував цю тему. Хоча питання це дуже важливе для держави. Нагадаємо, що під час так званого пресмарафону 10 жовтня Зеленський дав зрозуміти, що волів би домовлятися з Коломойським у позасудовому порядку.

А що з ринком землі?

Та не лише ймовірний вплив Коломойського на владу і судова тяганина навколо “ПриватБанку” заважають домовленостям з МВФ. Як повідомляє “Новое время”, МВФ не влаштовує прийнятий Держбюджет-2020, який, на думку місії, дещо нереалістичний. Як також те, що земельна реформа ухвалюється владою не в тому форматі, який та обіцяла. Мовиться про заборону для іноземців купівлі сільськогосподарських земель.
“МВФ розуміє, що це ще гірше, аніж мораторій, тому що є ризик, що за безцінь землі можуть бути скуплені усім відомими особами. Це не зовсім ринок”, –передає “Новое время” слова неназваного джерела, обізнаного з перебігом перемовин із МВФ.
Зазначимо, що в проголосованому парламентом проєкті законодавчих змін така заборона має діяти до 2024 року. Хоча в цьому документі є й обхід цього обмеження для компаній, власниками яких є іноземці, котрі працюють в Україні понад три роки та орендують землю. Зауважимо, що перед парламентським голосуванням 13 листопада в першому читанні президент у відеозверненні пообіцяв референдум щодо питання можливості купівлі української землі іноземцями та іноземними компаніями. Тобто питання насправді зависло в повітрі, в нас навіть немає закону про референдум. Але виглядало так, що без подібної обіцянки референдуму законопроєкт, який може відкрити ринок сільськогосподарських земель, не був би проголосований навіть у першому читанні.
Питання насправді слизьке. Більшість українців не підтримає продаж сільськогосподарських земель іноземцям. Але ту є цікавий нюанс: відповідно до досліджень соціологів, більшість українців узагалі проти відкриття ринку землі, однак нинішня влада обіцяла здійснити цю реформу і зараз якось намагається її втілити.
Уже загаданий експерт Сергій Фурса на своїй сторінці у фейсбуці зазначив, що “люди Коломойського” хвалитимуться захистом української землі і розповідатимуть, що начебто саме через це, а не через “ПриватБанк” місія МВФ так швидко поїхала з України.
“Ринок землі без іноземців – це особиста справа України, МВФ прийме будь-який ринок, головне, щоби права власності були відновлені, а наявний бізнес не був дискримінований. А ось будь-якого Коломойського не прийме. І дуже хоче, щоби вплив олігархів в Україні нарешті пішов у минуле. А то, що самі олігархи хочуть ринок землі без іноземців, щоби земля була дешевша і можна було повторити успіх 90-их, коли нікого чужого не допустили і все поділили між своїми, вже зовсім інша історія. І це внутрішня історія України”, – написав Фурса.

Можна і без МВФ, але не зараз

Насамкінець зазначимо, що міністр фінансів Оксана Маркарова уже заявляла про те, що кредитна програма, про яку влада зараз домовляється з МВФ, може стати останньою, і до 2023 року Україна остаточно завершить співпрацю з Фондом, як це свого часу зробила Польща. Заява хороша, і насправді потрібно про це думати. Але для цього треба проводити якісні реформи, а не з приходом кожної нової влади починати їх заново. Голова Комітету економістів України Андрій Новак у колонці на порталі Главред зазначив, що заява Маркарової – просто піар. І наголошує на тому, що гроші МВФ – це найдешевші кредити, які може залучити Україна. А також нагадує про те, що майже всі реформаторські кроки, які здійснювала Україна в сфері економіки, були зроблені не з ініціативи української влади, а через рекомендації чи вимоги МВФ.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6518 / 4.26MB / SQL:{query_count}