«Земельні розбірки»

На розгляд за повною процедурою законопроєкту, що передбачає відкриття ринку сільськогосподарських земель, може знадобитись не один тиждень. Але «турборежим» тут точно не потрібен

Нардепи у четвер, 6 лютого, розпочали розгляд у другому читанні скандального законопроєкту №2178-10, що передбачає відкриття в Україні ринку земель сільськогосподарського (с/г) призначення. Розпочали на тлі акцій протесту під стінами Верховної Ради України (ВРУ) та Офісу президента, а також невеликих сутичок у сесійному залі. Депутати від фракцій «Батьківщина» та «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ) намагалися блокувати парламентські президію і трибуну, депутати від «Слуги народу», натомість, «охороняли» президію.
Те, що профільний комітет ВРУ з питань аграрної та земельної реформи рекомендував ухвалити документ в другом читанні та в цілому за скороченою процедурою, і голова президентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія прогнозував «земельну ніч», тобто роботу без перерви, щоб вийти на остаточне голосування зранку п’ятниці, 7 лютого, неабияк обурило представників різних фракцій опозиції. Насправді такий «турборежим» у настільки складному і дражливому для суспільства питанні був ні до чого. Зрештою, парламент розпочав розгляд законопроєкту після кількох перерв за повною процедурою. З огляду на понад чотири тисячі правок, які подали нардепи, це означає, що процедура може тривати кілька пленарних тижнів.

Шоу під куполом

Загалом ситуація виглядає абсурдною. Україні потрібен ринок с/г земель із чіткими правилами. Безкінечні продовження земельного мораторію (а заборону на купівлю-продаж земель с/г призначення з 2001 року продовжували вже десять разів) – це просто тупцювання на місці. Впродовж всіх цих років процвітає «чорний ринок», і великі агрохолдинги, зокрема й з іноземним капіталом, мають чималі можливості на ньому. Просто все оформляють не як купівлю-продаж земельних ділянок, а як оренду, причому ціни за оренду занижувалися. Чи така ситуація якось допомагає розвитку дрібного фермерства, чого вимагають противники відкриття ринку? Аж ніяк.
Зрештою, не один експерт заявляв про те, що земельний мораторій порушує конституційне право українців розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд. Мораторій дозволяє власникам земельних паїв лише обмінювати їх на іншу земельну ділянку, а також залишити пай нащадкам у спадщину, але забороняє продавати свої ділянки, змінювати їхнє цільове призначення, вносити права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств і передавати в заставу. Були вже і рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який за позовом двох громадян України визнав наш мораторій на купівлю-продаж землі таким, що порушує права людини.
Але проголосувати за відкриття ринку з 1 жовтня 2020-го (як це передбачено в законопроєкті) і не бути готовими до цього – виглядає не набагато краще. Законопроєкт від «слуг народу» містить купу неузгодженостей, не дає відповіді на усі важливі питання. На неузгодженості різних пунктів законопроєкту вказується і у зауваженнях Головного юридичного управління апарату ВРУ.
Чи вдасться якісно доопрацювати документ навіть за кілька тижнів? Тут багато сумнівів. «Слуги народу» не налаштовані нікого слухати і, вочевидь, просто «зарубуватимуть» усі правки від опозиційних депутатів. Але і у самій президентській фракції у парламенті немає єдності, і ще невідомо, чи вся фракція зрештою підтримає законопроєкт. ЗМІ повідомляли, що вранці 6 лютого на засідання фракції прибув Володимир Зеленський і переконував депутатів підтримати відкриття ринку землі. Ще одна показова річ щодо непорозумінь загалом у президентській команді: зараз парламент продовжує у другому читанні працювати над законопроєктом від парламентарів зі «Слуги народу», а не від уряду. Президент давав доручення саме уряду розробити відповідний законопроєкт, документ був, але нардепи його одразу відкинули.
Фракції «Батьківщина» та ОПЗЖ взагалі виступають проти ринку землі та вимагають проведення референдуму з цього питання. У законопроєкті №2178-10 передбачений референдум лише щодо можливості купівлі землі юридичними особам, в яких є іноземний капітал. Та звернемо увагу на те, що в нас поки взагалі немає закону про референдум. Нещодавно спікер ВРУ Дмитро Разумков заявив, що такий документ буде внесено до парламенту впродовж нинішньої третьої сесії, і що зараз ведеться «ювелірна робота» над законопроєктом про референдум. І тут виникає кілька питань. Чому спочатку не ухвалити закон про референдум, на який є посилання у законопроєкті щодо відкриття ринку землі? Чому влада так довго готує законопроєкт про референдум, а питання ринку землі сподівалася вирішити у «турборежимі»?
Щодо позиції фракції «Європейська солідарність», то раніше деякі представники цієї політсили давали зрозуміти, що загалом вони не проти ринку землі, але проти моделі, яку пропонує нинішня влада. І зараз у «Європейській солідарності» заявили про те, що не підтримають законопроєкт, бо жодної їхньої правки не врахував профільний комітет ВРУ. «Всі пропозиції, які подавала наша фракція загалом, так і окремі депутати, відкинуті монобільшістю. У таких умовах, звичайно, наша позиція проти цього закону, який фактично пропонує латиноамериканську модель не земельного ринку, а земельного базару, на якому українські селяни зможуть зробити тільки одне – продати останнє, що вони мають, свій земельний пай. Цей закон ніяк не призведе до справжньої земельної реформи, яка дозволила би створити потужні фермерські господарства. Але замість цього пропонуються зовсім інші речі», – заявив нардеп Олексій Гончаренко в ефірі «5 каналу».
Щодо позиції фракції «Голос», то вона до кінця не зрозуміла. У цій політсилі слідкуватимуть за тим, які правки зрештою будуть враховані, і вже тоді визначаться чи підтримати законопроєкт в цілому. «Ми справді заходимо у дуже важливе і чутливе питання. І справді заходимо на тлі дуже неприємному, хворобливому і майже ворожому. Насправді питання землі – у широкому розумінні цього слова – це одне з тих небагатьох питань, яке може пересварити Україну, яка точно не потребує цієї чвари у такий складний момент. Тому у мене уклінне прохання до усіх – дуже обережно ставитися до того, за що ви будете голосувати, і до того, що ви будете говорити, і до того, що ви будете робити. Тому що від того, як ми будемо поводитися сьогодні у залі – від нашої зваженості, дисциплінованості і коректності – буде залежати багато що, у першу чергу – мир в Україні. Це дуже складне питання і давайте пройдемо це питання з гідністю», – заявив голова фракції «Голос» Сергій Рахманін.

фото: rada.gov.ua

Що нас може чекати?

Зарано було говорити про те, яким буде остаточний вигляд законопроєкту. Чи будуть проголосовані правки, які підтримав комітет. Але потрібно нагадати, що було у цьому документі, підготовленому до другого читання. Профільний портал AgroPolit.com виділяє вісім основних положень законопроєкту:
1) Набувати право власності на землю сільгосппризначення можуть: громадяни України; юрособи України, створені та зареєстровані за законодавством України, учасниками яких є лише громадяни України та/або держава та/або територіальні громади; територіальні громади; держава.
2) Право власності на земельні ділянки можуть набувати банки в порядку звернення стягнення на них як предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками і кредитними установами на торгах впродовж двох років з дня набуття права власності.
3) Юрособи, засновниками або кінцевими бенефіціарами яких є особи, які не є громадянами України, можуть набувати право власності на землю сільгосппризначення з дня та за умови схвалення цього на референдумі.
4) Взагалі забороняється право власності на земельні ділянки (навіть у випадку схвалення допуску іноземців на референдумі):
юрособам, учасниками або бенефіціарами яких є іноземці – на землі державної та комунальної власності, а також на землі, виділені власникам паїв, і які розташовані ближче 50 км від держкордону України (крім держкордону, який проходить морем); юрособам, учасниками або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни РФ;
особам, які належали або належать до терористичних організацій; юрособам, учасниками або бенефіціарами яких є іноземні держави;
юрособам, де неможливо встановити кінцевого бенефіціара; юрособам, бенефіціари яких зареєстровані в офшорних зонах;
фізичним та юрособам, щодо яких застосовані санкції;
юрособам, зареєстрованим у державах, включених до списку тих, які не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
5) Граничні межі концентрації в одних руках – загальна площа земельних ділянок сільгосппризначення у власності громадянина не може перевищувати 10 тисяч гектарів.
6) У власності юрособи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок, які можуть перебувати у власності усіх її учасників, але не більше від 10 тисяч гектарів.
7) Розрахунки, пов’язані зі сплатою ціни земельних ділянок, проводяться у безготівковій формі.
8) Не допускатиметься набуття права власності за відплатними договорами у разі відсутності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право.

Переваги та недоліки

Одразу після того, як на початку січня був оприлюднений текст законопроєкту про обіг земель сільськогосподарського призначення до розгляду в другому читані, про його переваги та недоліки висловився доцент департаменту економіки Університету Де-Монфорт, старший радник із питань управління земельними ресурсами проєкту Prindex, США – Великобританія Денис Нізалов у колонці на Економічній правді.
Експерт найбільш позитивною зміною виділив кредитування під заставу землі. «Це фактично відкриває доступ до банківського кредитування і для операцій з купівлі-продажу земельних ділянок, і аграрному сектору загалом. Особливо важливою ця зміна є для малих та середніх виробників, для яких земельні ділянки є чи не єдиним активом для використання у вигляді застави. Також доступ до фінансування збільшує конкуренцію, забезпечує рівні умови на ринку земель та збільшує вартість землі як активу та добробут власників паїв», – зазначив експерт. Також серед позитивів він назвав врегулювання технічних засад обігу, низку правок, які визначають підстави для реєстрації або для відмови у реєстрації прав на землю, обміну інформацією між реєстрами та інші умови  для технічної реалізації обігу земель відповідно до запропонованих норм та обмежень. А також обмеження максимальної площі в одні руки. Нагадаємо, що у проголосованому у першому читанні варіанті йшлося про площу 210 тис. гектарів землі. Зараз вже йдеться про максимум 10 тис. гектарів. Також позитивом експерт назвав встановлення мінімальної ціни на рівні нормативно-грошової оцінки. Водночас зауважив, що на етапі відкриття ринку це врятує від штучного заниження цін, але за умов обігу переважних прав викупу земель ця мінімальна ціна фактично і стане єдиною ціною на ринку.
Звернув увагу Денис Нізалов і на серйозні ризики. «Обіг переважного права. Частина друга ст. 132 пропонує ввести обіг переважного права: «Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб’єктом іншій особі». В Україні в оренді перебуває понад 18 мільйонів гектарів сільськогосподарських земель. Закон «Про оренду землі» надає переважне право орендарям. Таким чином, у разі, коли власник паю побажає продати пай, а орендар не може чи не хоче цей пай придбати, то орендар знайде іншу зацікавлену особу, яка побажає придбати переважене право на таку ділянку. Тобто реальним продавцем буде виступати не власник, а орендар землі. Покупцями в таких випадках, ймовірно, виявляться спекулятивні інвестори або підставні особи. Враховуючи те, що обіг переважних прав нічим не врегульовано, то орендар зможе продати таке право хоч мільйон разів. Зазначена норма містить ще декілька ризиків. Власники, ймовірно, відмовляться реєструвати договори оренди та ринок оренди з часом може згорнутися. Виробники, які на практиці використовували обмін орендованими ділянками без переоформлення договорів оренди, фактично можуть втратити контроль над такими землями. Банки не будуть зацікавлені розглядати орендовані землі як предмет застави. Фактично запропонований обіг переважного права помножує ефект від земельної реформи на нуль», – зазначив експерт.
Серед негативів також виділено те, що запропонували відмовитися від обов’язкової реєстрації цін купівлі-продажу земель та оприлюднення інформації про рівень цін. Нізалов припускає, що це зроблено з метою приховати оборудки з обігом переважного права.
Також ймовірною буде монополізація ринку землі. «Депутати відмовилися обмежувати максимальну кількість земель у власності на місцевому рівні до 35% території місцевих громад. Таким чином, окремі власники можуть скупити до 10 тисяч гектарів та монопольно контролювати ринки землі окремих ОТГ, впливати на інших власників, орендарів та органи місцевого самоврядування. Тим паче, що є випадки, коли такі землі вже контролюються через договори оренди. Наразі 25% ОТГ мають площу, меншу 10 тисяч гектарів, а 60% громад є меншими за 20 тисяч гектарів включно із землями всіх видів цільового призначення. Це означає, що у випадку монополізації, чинні власники та місцеві бюджети зазнають суттєвих втрат, а в Україні остаточно сформується клас земельних баронів», – зауважив Денис Нізалов.
Негативом назвав експерт і обмеження для іноземців, адже це перешкода для залучення додаткових інвестицій та економічного розвитку. Про це говорить не один експерт, хоча тут треба зазначити, що саме такі обмеження для іноземців і знайдуть підтримку серед більшості українців.
І насамкінець повторимо питання, яке ставили ще після голосування нардепами за цей законопроєкт у першому читанні: чому ця влада, маючи досвід створення популярних телепродуктів, не спромоглася якісно інформаційно підготуватися до такого дражливого питання, як можливість відкриття ринку с/г земель в Україні, а просто пішла на загострення суспільної напруги? Слідкуємо за подальшим розвитком ситуації, але вже зараз можна припустити, що саме питання ринку землі, яким би остаточним рішенням воно не завершилося може серйозно похитнути рейтинги президента Зеленського.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.9944 / 4.23MB / SQL:{query_count}